“Цвітуть на білому хати…”

Related posts:

1. “Сади цвітуть під небесами…” Сади цвітуть під небесами, Сади цвітуть. Печаль і сміх в очах у мами, Сади цвітуть. Приїду, сяду на причілку, Назавтра […]...
2. ЦВІТУТЬ АКАЦІЇ Цвітуть акації, цвітуть, Довкіль медами пахне п’янко. Сміються зорі і несуть Нам слово вічності щоранку. Радіє сонцю білий світ І […]...
3. “Ви бачили, як яблуні цвітуть…” Ви бачили, як яблуні цвітуть? А чули ви, як проростають трави? Ні, ні, я знаю: у вас плани, справи, І […]...
4. “О, так осонно соняхи цвітуть…” О. П. Довженку О. П. Довженку О, так осонно соняхи цвітуть І достигають золотаво груші… В цвітінні Ваша обірвалась путь, […]...
5. “Цвітуть евкаліпти, пускаючи пух…” Цвітуть евкаліпти, пускаючи пух, Колібрі дзвенять над окраєм зеленим. І втома зникає, і кріпне мій дух, Немов оповитий живлющим роменом. […]...
6. “Ти живеш у далекому білому місті…” Ти живеш у далекому білому місті, на високому поверсі, твій будинок примітний : там неоновий напис холодним світлом видніється вдень […]...
7. “Дзвенять хрущі, цвітуть черешні…” Дзвенять хрущі, цвітуть черешні. Дівчата водять журавля. А вечір ловить на гнуздечку Золотогнивого коня. Стою у присмерку діброви, І думи […]...
8. “Цвітуть бузки, садок біліє…” Цвітуть бузки, садок біліє І тихо ронить пелюстки, Напівзабуте знову мріє, Як помах милої руки. У небі вітер кучерявий Колише […]...
9. “У Вішеграді липи теж цвітуть…” У Вішеграді липи теж цвітуть серед акацій і зажурних кленів. Але не так. У нас – найкраще йдуть дівчата в […]...
10. “В степу цвітуть маки червоні…” В степу цвітуть маки червоні, Маки червоні польові. Мов жар, горять на степу лоні Їх короговки вогневі. Дажбога люблені вибранці, […]...
11. “Цвітуть городи квітами багать…” Цвітуть городи квітами багать, Горить опале листя з бур’янами, Понад сади, обтяжені плодами, З прощальним криком журавлі летять. Рухливий клин […]...
12. “Навесні і сади, й кладовища цвітуть…” Навесні і сади, й кладовища цвітуть, І луги, і гаї у квітках потопають. Заклопотані бджоли над ними гудуть І нектар […]...
13. “Подивіться, мамо, як сади цвітуть…” – Подивіться, мамо, як сади цвітуть. – Ніколи, дитино, в полі справи ждуть. Жаль бодай хвилинку змарнувати всує, День весняний, […]...
14. “З кохання плакав я, ридав….” З кохання плакав я, ридав. (Над бором хмари муром!) Той плач між нею, мною став – (Мармуровим муром…) Пливуть молитви […]...
15. “Цвітуть осінні тихі небеса…” Цвітуть осінні тихі небеса, Де ти стоїш блакитна, мов роса. В очах засмуток темний, мов ожина, – Моя кохана, мріялось, […]...
16. Це було на острові Цейлоні Це було на острові Цейлоні, де цвітуть веселкові гаї. Цілував вузькі мої долоні ватажок із племені Аї. Обережно брав мене […]...
17. “Конвалії цвітуть у молодій траві…” Конвалії цвітуть у молодій траві, тремтить роса на вічках дзвонів білих. І зацвіла весна у мене в голові, і в […]...
18. “Весна. Розквітнув ломикамінь. М’ята.” Весна. Розквітнув ломикамінь. М’ята. Розквітла заполоч. Нечуй-вітри цвітуть. Зацвів комиш… І зацвіли дівчата. Про їхній цвіт сьогодні тільки й чуть. […]...
19. ЗЕМЛЯ ТАРАСОВОЇ ХАТИ Її вручають гостю від душі привітні Кобзареві земляки… Мені промінням жита зігріва земля Тарасової хати. На сьомий поверх, де землі […]...
20. ДІЄ СЛОВО! Бистрі очі, вмілі руки, рухи точні, як слова. Вияв радості і муки – слова, мови плоть жива. Де леміш і […]...
21. “Коли ти в білому прийшла…” Коли ти в білому прийшла Й нагнула постать тонкостанну – Умить розтанула імла Важкого темного туману. Немов жаркі твої уста […]...
22. ТИ – ФІЛОЛОГ Чи знаєш ти, що ти – філолог, дитя кмітливе і шпарке? Сюди до рими слово полог. Ану скажи, що це […]...
23. “На білому снігу дуби на диво чорні” На білому снігу дуби на диво чорні. Поміж дубів стоїть давно забутий дот. Бійниці розвелись, мов щелепи потворні, Мов пащі […]...
24. “Сади цвітуть – вже не мої сади…” Сади цвітуть – вже не мої сади, І місяць сходить – не в моїх зіницях. І де та птиця, та […]...
25. “Ні жінки, ні хати тієї нема…” Ні жінки, ні хати тієї нема, Старі лиш валяються капці, Та вітер зі степу несе у лиман Осіннє насіння акацій. […]...
26. ФІОЛЕТОВЕ ЧОРНИЛО Я фіолетовим чорнилом найперше слово написав. А слово те таке просте, найперше слово між словами: мама. Я перше слово написав […]...
27. ПОЕТОВІ Зима. Мороз. Сніги і вітер, Замерзло слово на льоту, Упало на папір між літер, Сковзнулось по буття льоду. Заснуло все […]...
28. САД РІЗДВЯНИЙ Хтось із дитям удвох бродить різдвяним садком. Каже дитятко: “я – Бог”, трусить сніжком. Кутає благодать їх в найтихішім з […]...
29. МАЙЖЕ КОЛИСКОВА Хлопчик: Мамо, сонце знов заснуло на сосні. Мати: Заснуло, сину, між гілками. Хлопчик: І гріє там хрущів? Мати: З жучками. […]...
30. Я СЛОВО ШУКАЮ Вітчизно, я слово зелене шукаю в рясному барвінку. Ніхто цього слова за мене сказати не зможе довіку. Це слово з […]...
31. ВІРШ ПРО ВІРШІ + Чоло в долоні похили, чоло в долоні похили. В вазах строф цвітуть слова пахучі, мов квіти, Крізь шибу туги […]...
32. ДУМКА ХАТИ Скільки я душ в собі відколихала, Від стужі укривала і дощів! Під стріхою моєю ластівки Домів очки весною мурували І […]...
33. “Літає риба в саду…” Літає риба в саду, Горобці з неї сміються. Хто вона, звідки вона? Літає в садку. А в криниці відро снує […]...
34. ХАТИ Хати, немов гриби червоні, ростуть під вітром буйновійним. У черепицю дощ задзвонить. Моє село, ти ще спокійне? По давніх війнах, […]...
35. “Над гаєм грає птичий грай…” Над гаєм грає птичий грай, В дощі вдягаються тополі, І квітів жовто-синя повінь Біжить навшпиньках до Дніпра. І вже по-птичому […]...
36. МОНОЛОГ СТАРОЇ ХАТИ Я відслужила на землі своє. Хоч промінь світла ще по стінах бризка, вже сволок, де була твоя колиска, прогнувся низько […]...
37. ОКСАНА І спродалась, й скупилась, та й додому, Окрай дороги стежкою собі… А на обличчі тихомолодому Цвітуть два маки тихомолоді. В […]...
38. ОЙ ВИЙДУ Я З ХАТИ. Думка Ой вийду я з хати та й стану гадати: Коби то не зброя, не білі кабати, Ой то ж би-м […]...
39. ВИЄ БУРЯ КОЛО ХАТИ Виє буря коло хати, Стріху рве буйну; Гей, післала стара мати Сина на війну. І хрестом благословила На криваву путь, […]...
40. НА ЗНЕСЕННЯ СТАРОЇ ХАТИ От і прийшла до нашої хатини Смерть-костомаха, зла і невідворотна, Безжалісно косою замахнулась – І повалила струхлявілі крокви. А потім […]...