ВЕСЕЛА НАША ВУЛИЦЯ
Під тином-огорожею
Зима од ляку щулиться,
Бо піснею хорошою
Озвалась наша вулиця.
Весняною погодою
Та джерелом-музикою,
Та древньою підводою,
Що в поле прокурликає.
Струмками стоголосими
Зове й мене надвір вона,
Не раз ногами босими
В дитинстві переміряна.
З ватагою бадьорою
Отут і я пізнав-таки
Приблизно нуль з теорії
І першу радість практики.
Хіба ж розтане хмаркою,
Хіба ж коли замулиться
Оте, як “будплощадкою”
Ставала раптом вулиця.
Як мул в загати клали ми
Долоньками, мов кельмами,
І славились бувалими
Майстрами корабельними,
Рибалками завзятими
В калюжах на обочині
І навіть “бісенятами” –
За грядки потолочені.
Як билися шаблюками,
Влучали з лука стрілами;
Як зносили всі муки ми,
В полон узяті “білими”.
Під сонця переливами,
В цвітінні дня бузковому
Гасали на безгривому
Коні соняшниковому.
Хвалилися обновами
І рвали їх на клаптики,
Знайомлячись з основами
Позашкільної практики.
А згодом все заплакане,
Ішло хлоп’я до матері.
Серденько билось злякано,
Як б’ється риба в ятері.
– Вже знову щось накоїли?
Не хлопець – а біда мені!.. –
Та біль дитячий гоїли
Доктори навіть мамині.
І в радості чи в горі я –
Ніколи не забудеться
Майстерня й авдиторія –
Весела ваша вулиця.
(3 votes, average: 2,67 out of 5)