“В ресторані себе почуваю погано…”
В ресторані себе почуваю погано –
Чи до тиші я звик, чи від моди відстав.
Чи тому, що колись був моїм рестораном
То окіп, то бліндаж, то військовий состав.
Там нехитрий обід запиали ми чаєм,
Бо “наркомівських сто” – це було не завжди.
Та співали пісні – й легендарний Чапаєв
До нащадків своїх випливав із води.
Коля Щорс уставав із борідкою клином,
Щоб над нами піднять, як знамена, слова –
І хмеліла тоді не в горілчано-виннім,
А в пісеннім теплі молода голова.
Ой, ви друзі мої, побратими-солдати,
З ресторанами нам, видно, час не ділить.
Нам лягти б на траві та пісень заспівати,
А “наркомівських сто” – прямо в кружку налить.
Хай шумлять молоді: і старе, і не модно,
Та на власних дітей ображатися – гріх.
За хмільного пайком ми ходили повзводно
І спраляли бенкет у землянках сирих.
Без ефектних промов, без комфорту і шику,
Десь на після війни полишивши жалі,
Ми за дружбу пили і за мрію велику –
Й тверезіших за нас не було на землі.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)