“Експромт грози, її палке натхнення…”

Експромт грози, її палке натхнення –
це блискавка раптового рядка,
що світлом ярим вибухає з мене,
що з підсвідомості аж витіка.

Поезія – експромт грози улітку,
коли здолавши больовий поріг,
мелодія калинової вітки
тремтить і пахне на устах моїх.

Поезія – це грому гнівне слово,
це грому пафос, пристрасний, терпкий,
вони втямки лише болиголову,
вони лише кануперу втямки.

Експресії смородини і м’яти.
Експресії тройзілля і хвощів.
О асонанси ластівок крилаті
й чіткі алітерації шпаків!

Передчуваю блискавку у серці,
передчуваю формотворчу мить:
вона по жилах на свободу рветься,
вона вогнем по жилах струменить.

Пульсуюча, знервована пожежа!..
Жорстока, мефістофельська краса!..
Ця блискавка зненацька опереже
моє чоло, неначе небеса.

Поезія – прозріння трав і глоду.
Поезія – прозріння солов’їв.
Це світла інтуїція природи,
З якою б я зрівнятися хотів…

(2 votes, average: 5,00 out of 5)

ОСЕЛЯ ГРОЗИ Не знаєм, де грози оселя, чи є туди які стежки. Підем по променю веселім, бо так, напевне, навпрошки. Легкі од […]...

ІХ. “Пройдуть зливи, замовкнуть грози…” Пройдуть зливи, замовкнуть грози, Задрімають на ланах. І весняного грому погрози Пронесе стороною луна, А проміння довге, як мітли, Обмете […]...

ТІНЬ БЛИСКАВКИ Сяйнула у небесному огромі і зачаїлась блискавка крива. Настала тиша. Але враз од грому здригнулася зволожена трава. Гримить! Над вами […]...

“В степу гриміли грози…” В степу гриміли грози, На морі шторм шумів. І витирав я сльози Коханій як умів. Нічого не просила, Тремтіла, мов […]...

НАТХНЕННЯ Я знов почув, як хвилі неспокійні Натхнення ніжного у серці прокотились, До струн пісень моїх покірно прихилились, І кобзи віщої […]...

ПОЕЗІЯ Вона живе, сто раз побита грозами, Не взята жоднораз на бариші. Поезія – не стільки квіти розуму. Поезія – це, […]...

“О не грози, валькіріє, мечем…” О не грози, валькіріє, мечем Понад церквами рідної Столиці, Бо не страшні вже їй, золотолицій, Імперська лють і тристалітній щем! […]...

НАТХНЕННЯ Такий бува момент, що в серці полумінь пече, напруга почуваннів межі розрива, злітають блискавки з осяяних очей, та іскрами думок […]...

ЇЇ ОЧІ Як дужа темінь дощової ночі, Вони журливі з люстром віч-на-віч; Без мене їм ясфітися не міч,- До всіх бажань байдужі […]...

Поезія – не прапор і не жест Поезія – не прапор і не жест. Вона – ознака глибини культури. Поезія – це унікальний тест На витонченість духу […]...

ЛОША Закохалася в лоша блискавка. Вона – блискавка, а воно – лоша. В нього – грива з шовку чорного, В неї […]...

НЕ ВМРЕ ПОЕЗІЯ Не вмре поезія, не згине творчість духа, Поки жива земля, поки на ній живуть, Поки природи глас людина серцем слуха, […]...

“Поезія – не жарт…” Поезія – не жарт… Вона – Це теж космічна битва. Вона і мати, і жона, Присяга і молитва… Є тіло, […]...

БЛАГОДАТНА ЗМІНА Молитва лагідна ранкова І ця поезія хмільна… Як світ, що розпочато словом, Розпочинає день вона. Поезія, як і молитва, Щоденно […]...

“Я твоя… шепотіли вуста, шелестіли, мов трави…” Я твоя… шепотіли вуста, шелестіли, мов трави. І ця ніч шепотіла, і грім шелестів за вікном. Я твоя… шепотіли вуста, […]...

“Поезія згубила камертон…” Поезія згубила камертон. Хтось диригує ліктями й коліном. Задеренчав і тон, і обертон, і перша скрипка пахне нафталіном. Поезія згубила […]...

ПІСЛЯ ГРОЗИ 1 За обрій хмара відпливла, І сонце засіяло. І жаль пониклого стебла, Що у негоду впало. Над ним дзвенить ясна […]...

ЕКСПРОМТ Як тяжко дихати – задуха І кашель. Ока не зімкну. Так надриваюся, мов глухо Товчу обухом об стіну. Чи то […]...

ЕКСПРОМТ Ох і сталось! – вночі кордон перейшла невідома корова, Дядько комісію (як в ООН!) зве терміново. …З боку сусідового і […]...

АПОСТОЛИ Спинився. І мить, може мить постояв на межі. Вони не здригнулись, коли зупинився, ні після. Вони просто поруч ішли, галілейські […]...

НАТХНЕННЯ В ніч, як острах суєвірний Серце холодом різне Або гострий сум безмірний Смертним духом повійне, Мир тоді – німа пустиня, […]...

“Всі ми – яблуні, облиті купоросом…” Всі ми – яблуні, облиті купоросом. Всі ми здатні родити лише дрібні гіркущі яблучка. І коли наш господар чіпляє на […]...

“За мить кохання йшов би навмання…” За мить кохання йшов би навмання З чолом відкритим, захололий, босий, Та в серці з вічним, захололий, босий, Та в […]...

ПІСНЯ Грім грому, блискіток аркани, І ядра хмар, корогви неба змерклі. Тремтять з відбитими ногами і руками Козацькі черепи під Берестечком […]...

“Гроза проходила десь поруч…” Гроза проходила десь поруч. Було то блискавка, то грім. Дорога йшла кудись на Овруч в лісах і травах до колін. […]...

ПОЧАТОК ГРОЗИ Срібним списом небо прокололо, У тривозі зойкнули поля. Вихор з хмар упав на видноколо, Знаки запитання розтав ля. А з-під […]...

“Я вижив тут, і я тобі віддам…” Я вижив тут, і я тобі віддам ці гори, ці черешні між лісами. Вони тремтять, вони цвітуть над нами, й […]...

МАСКА Мій друг відкрився. Маску мимохіть Здер із лиця свого і став стіною. Я стетерів. Як блискавка, в ту мить Червоний […]...

“Невже тобі забудеться – колись ми…” Невже тобі забудеться – колись ми, йдучи між полину і сокирок, читали неба сині афоризми, які світилися поміж хмарок? Невже […]...

“За нашу днину я тобі віддам…” За нашу днину я тобі віддам ці гори, ці черешні між лісами. Вони тремтять, вони цвітуть між нами, й це […]...

ІМПРОВІЗАЦІЯ Вітре, вітре, дми на ватру, Постав мені, вітре, варту, Щоб моя бурханна ватра Лише сонця була варта. Постав варту з […]...

ТОСТ Ти тут! Ти тут! Кохана, ти як світ, – Початок і кінець твій загубився… Багряною півчарою схилився В вологих сонцетінях […]...

ЗАСУХА Десь хмари бродять (без дощів), Десь блискавка (і дуже близько), Неначе вовк серед кущів: Не видно – лиш очима блиска. […]...

“Ромашко моя вечорова…” Ромашко моя вечорова, не хмарся, усе промине. Зажура твоя чорноброва гнітить і чарує мене. На серці і легко і важко […]...

СВІТ СТРЯСАЮТЬ ГРОЗИ НА ЛЮДСЬКІЇ СЛЬОЗИ Пожалься, Боже, що світ закурився, Це за гріхи Бог на всіх нас озлився! Брат брату недруг, син батьку ворожий, Скрізь […]...

НА ДОЗВІЛЛІ Я вранці стрів три постаті, що йшли, За руки взявшись, похиливши чола. У них легкі сандалії цвіли І білі шати […]...

ТИ НЕ ЗНАЄШ Так до болю, до болю тужно, так безмежно, жагуче жаль, хоч і небо ясне-головокружне, і хоч дзвенить-співає зелена даль. Бо […]...

Постать голосу Я ніколи ні про що не запитував ні в тиші, ні в грому, які жили зі мною поруч. Я мовчки […]...

Театр Святославу Максимчуку Вони ще слухають… Акторе, говори! Вони ще слухають – Ти щось хотів сказати. Твоє лице для них – […]...

У вічності, де світла струм тече У вічності, де світла струм тече, повільно крутяться колеса часу, що на верстаті золотому тче свій килим різнобарвний. Дольні паси […]...

Related posts: