До Н. К. С
Такої певної, святої,
Такої рідної, як ти,
Такої щирої, простої,-
Вже більше, мабуть, не знайти.
Таку не часто скинеш оком,
Такою тільки що марить…
А раз зустрінеш ненароком –
Навіки долю озарить!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- БЛАЗЕНЬ Кричав на базарі блазень : “Коли зустрінеш людину, поцілуй землю і зведи руки до неба. Лежать усюди уламки фігур з […]...
- Такої ночі Ніч темна, як ревнощі Отелло, овіяна пахощами лаванди, запахом сосен і моря. Такої ночі впала Троя. Такої ночі прийшли за […]...
- МУЗИКА, ЩО ПІШЛА Коли вона плелася в коси, Чом, скрипко, відвернулась пріч? Як музику пустила босу В таку непевну, звабну ніч? В таку […]...
- “Похилила старість до землі…” Похилила старість до землі, Зморшками обличчя заснувала. Рідко вже й зустрінеш на селі – Відходила жінка, відгуляла. Але ще при […]...
- “І як тепер тебе забути…” І як тепер тебе забути? Душа до краю добрела. Такої дивної отрути я ще ніколи не пила. Такої чистої печалі, […]...
- “Ніч прилітає надвечір, коли починає смеркати…” Ніч прилітає надвечір, коли починає смеркати. Ніч прилітає, мов чайка, а то – наче сокіл-сапсан. Часто не відаєш, звідки сумного […]...
- “Крізь сіре сіється сито…” Крізь сіре сіється сито Дощик осінній. Мабуть, нам більше не пити Кубки весільні, Мабуть, нам більше не бачить Ранки весняні. […]...
- “І дні, і літа пропливають поволі…” І дні, і літа пропливають поволі, Як хмари осінні – холодні, сумні,- Сухоти, як шашелі, точать в неволі Застуджені груди […]...
- “Заросли шляхи тернами…” Заросли шляхи тернами На тую країну, Мабуть, я її навіки, Навіки покинув. Мабуть, мені не вернутись Ніколи додому? Мабуть, мені […]...
- “Мороз вже збився з ніг нарешті…” Мороз вже збився з ніг нарешті, усе чорніша чорнота. І поміж стовбуром черешні і снігом відстань вироста. Штрикне синичка гострим […]...
- “Гуде вітер вельми в полі!” Гуде вітер вельми в полі! Реве, ліс ламає; Плаче козак молоденький, Долю проклинає. Гуде вітер вельми в полі! Реве, ліс […]...
- Г. 3 Немає гірше, як в неволі Про волю згадувать. А я Про тебе, воленько моя, Оце нагадую. Ніколи Ти не здавалася […]...
- “Ой біда мені, біда…” Ой біда мені, біда З чорними бровами; Ой куда мені, куда Діватися з вами! Часто, часто в горі я Долю […]...
- СУПЕРЕЧНІСТЬ Суперечність, мов недоречність, Парадоксом впадає в очі. Часто хочем (воно й безпечніш!) Гармонійності часто хочем. А тут сніг – на […]...
- “В гріхах і огріхах недосконалий світ…” В гріхах і огріхах недосконалий світ… В художній твір, в релігію, в природу, У винний дим, до Вакха в насолоду […]...
- “Акутагава…” Акутагава за десять років зумів досягти такої чистоти стилю що його можна порівняти не боячись перебільшення з пташкою яка співає […]...
- “Жінки, гойдаючись…” Жінки, гойдаючись, гострими в спину торкались грудьми… Потім черкнула ними необережно по моєму плечу і стала попереду, погойдуючись у такт […]...
- “Як вутлий човен, кинутий у бурі…” Як вутлий човен, кинутий у бурі, Я у неволі б’юся за життя, Шукаю в ньому точки опертя, Беззахисний, як пагонець […]...
- ПРО СВОЇХ І ЧУЖИХ Бродить відьма, просить випити – Крові з космосу поссать. Як брова над оком вибитим, Косо місяць зависа. Мов поділ, на […]...
- “Що сталося? Чи Сонце другим боком…” Що сталося? Чи Сонце другим боком Зненацька обернулось до людей? Вони на себе ніби ненароком Сьогодні подивились іншим оком,- Пробилось […]...
- “За солодом у роті часто…” За солодом у роті часто ятриться гостро гіркота, зі світлом ходить тінь довгаста – знімає полум’я з гнота. Позмінно: надбаність […]...
- ЛИСТ ІВАНА У ВИЩІ КЛАНИ Взявсь Іван лита писати У найвищу мафію. – Хочу, – каже, – вам послати Власну біографію. Маю сім десятків років. […]...
- ТРИ КРАПКИ Є штрих, без якого немає картини… Я міг би так само сказать про людину, Про ту, що зосталася там, під […]...
- “Удощи цю прісну землю, удощи…” Удощи цю прісну землю, удощи, заручи мені ще долю, заручи… Мабуть, тут оленяча тропа, на ній камінь-світочолець міцно спав… І […]...
- “Щастя згублені ключі…” Щастя згублені ключі. Як би їх знайти хутчій! Пошукати в лісі, в полі, запитать, зустрівшись, долі: “Ти горою, доле, йшла, […]...
- БАЛАДА ПРО КАРМАЛЮКА Прив’язали, примоцювали, гей, мотуззям Устима, лицаря, гей, Кармалюка До кобили дубової, до позорища Три екзекутори та й четвертий кат. Як […]...
- ПОВЕРНЕННЯ ШЕВЧЕНКА Заслання, самота, солдатчина. Нічого. Нічого – Оренбург. Нічого – Косарал. Не скаржився. Мовчать. Не плакав ні від чого. Нічого, якось […]...
- ДОЛЯ Наснився мені чудернацький базар: під небом, у чистому полі, для різних людей, для щедрих і скнар, продавалися різні Долі. Одні […]...
- “Любити більше матір, ніж себе…” Любити більше матір, ніж себе, Любити більше землю, ніж державу, Та більше стелі – небо голубе, Та більше слави – […]...
- “Чого ти, козаче, чого ти, бурлаче…” Чого ти, козаче, чого ти, бурлаче, Як вітер осінній в діброві заплаче, Головоньку схилиш, слізьми обіллєшся, Від думки, від горя […]...
- НАЙВАЖЧА РОБОТА Натомлена душе моя, не дрімай – Нікому не дай тебе. душе, приспати. Струмочок життя не до прірви тримай І не […]...
- ОСТАННІЙ ПОГЛЯД НА БАТЬКІВЩИНУ (Монолог Драгоманова) Чи ти народе в Бога завинив, Чи хтось прокляв лиху навіки долю, Щоб тільки й знали знуджені сини Нести свій […]...
- (КОЛО) Місто немов сузір’я. Як часто, блукаючи, йшли ми на світло домів, від яких не лишилося й каменя!.. І хто нам […]...
- ПАМ’ЯТІ БАТЬКА Прощай навіки, батьку, і прости, Не часто я писав тобі листи, За суєтою невідкладних справ До тебе в гості рідко […]...
- “Ще не мороз, ще паморозь, мов дим…” Ще не мороз, ще паморозь, мов дим, Іще трава пругка і соковита. Та “я не буду більше молодим” Уже дзвенить […]...
- “Не часто ім’я на афіші…” Ользі Басистюк Не часто ім’я на афіші, Ще рідше – в газетах, журналах. Хай славою тішаться інші І хай спочивають […]...
- БЕЗСМЕРТНИКИ Вони давно вже втратили життя, В них згасло все, що тільки малось, Умерли всі і думи, і чуття, І тільки […]...
- АТЛАНТИ ВІКІВ Підняли ми червоне крило, обнялися міцніше. Більшовицьке пагіння росло – і ставало нас більше. Ми летіли під хмари папах, але […]...
- “І – вітер зимовий…” І – вітер зимовий… Охолоджує землю і ріки, Заморожує все (Але ж ні – не навіки!), Все стискає, затискує, сковує […]...
- Вічними не будемо ніколи вічними не будемо ніколи мертвими не станемо навіки осінь як останню непокору збережуть поети і каліки дощ як перестояне мовчання […]...