Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






НЕВОЛЬНИЦЬКА ПІСНЯ

Полинула пісня під звуки гітари –
І пружно забилось у серці життя,-
Я чую його непокірні удари,
Що будять в неволі святі почуття.

А пісня, мов чайка, і квилить, і плаче,
Під стогони струн повідає мені
Про те, як живі запорожці, неначе
В могилі, лежать в підземеллі на дні.

Схиляються верби, задивлені в воду,
І йдуть козаки у визвольний похід,-
Не пісня – а біль невмирущого роду,
Що волі шукає навпомацки, вбрід.

Я бачу в тій пісні і битви, і орди,
Розвіяні прахом, і в’язнів з-за грат,-
До самого серця доходять акорди
Козацького маршу, що зве, як набат.

У кожному звуці живе Україна –
Високі могили й широкі степи,
І мати, що мовчки стає на коліна,
Неначе благає когось: заступи!..

А пісня, мов чайка, що квилить у полі,
Витає над табором – скоро відбій,-
Ще мить – і розійдуться в’язні поволі,
Втираючи сльози в глибокій журбі.

1953 – 1988

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 5,00 out of 5)

НЕВОЛЬНИЦЬКА ПІСНЯ - ГНАТЮК ІВАН