КОНЦТАБІР ІМ. БЄЛОВА

Related posts:

1. ЗАВЖДИ В’ЯЗЕНЬ Самі собі будуєм тюрми, Самі в них потім живемо, Самі себе стережемо, Вже тюрем – тьма, і в тюрмах – […]...
2. ШАХОВІ ВАРІАЦІЇ І Стратеги, що вміють проглянути далі від носа, Не рідко самі собі вирок (на подив незрячим) виносять, Приречені ж, часто, […]...
3. НАД БЕРЕГАМИ ВЕСНОТАЛУ Назріває скресання Дніпра, наливаються соками лози. Ще навколо непевна пора – за відлигами ходять морози. Ще дерева бринять у льоду, […]...
4. СОН Вона живе і досі невже і я живу Я бачив її коси фіалки рву. Десь у рові зеленім і її […]...
5. “Я ніжністю своєю…” Я ніжністю своєю Переборю твій гнів, Бо вже давно душею До тебе прикипів. Та чи знайду я двері У вир […]...
6. “Червоні буки, сяючі тополі…” Червоні буки, сяючі тополі, Верхи ялин протнули млу жовтневу. Димує озеро в долині. Сніг Лежить на горах по тінястих схилах. […]...
7. “Не плач, дитя моє кохане…” Не плач, дитя моє кохане: Привиддя злі – то тільки сни. Твоя печаль, як сніг, розтане Від перших подихів весни. […]...
8. ВИПАДКОВИЙ СОНЕТ “Я – випадок. Я із закону випав І впав у винятковість, як у сон. Але не любіть винятків закон. Хоча […]...
9. З циклу “НАЇВНІ ПОЕЗІЙКИ” (1913)ОСІНЬ Осінь похмура йде Хмари дощі тумани Осінь у серце веде Смуток нежданий Холод суне німий В душу вповзає мла Осінь […]...
10. “Хоча лежачого й не б’ють…” Хоча лежачого й не б’ють, То і полежать не дають Ледачому. Тебе ж, о Cуко! І ми самі, і наші […]...
11. “І мати молода, і сонце юне…” І мати молода, і сонце юне, І в неї на колінах немовля. В прозорому повітрі, наче струни, Гудіння оксамитного джмеля. […]...
12. ТРИ СТРОФИ Ці три строфи, неначе три тополі, Чи три верби, похилені в журбі, Чи три свічі, погаслі й захололі, – Але, […]...
13. МЕРЦІ (дума на початку ХХ століття) Мерці, Мерці… Навколо, тут і там, Куди не глянешь, скрізь самі ходячи трупи! Немає ліку тим холодним мертвякам: Вони клопочуться, […]...
14. “Без жайворонка степу не був…” Без жайворонка степу не бува. Коли ж і є, який то степ уже? Отак, як ліс, – то тільки дерева, […]...
15. ВІГІЛЇЇ СХІ Навколо порожнеча, як нарзан. Все далі – ціль. І тяжча й тяжча ноша, Яку й не помічалося раніше. Вже й […]...
16. “Як вікно у глибоке Полісся…” Як вікно у глибоке Полісся – Цей синіючий скромний пейзаж: Над прозоре бліде рідколісся, Над рівнини безмежні піднісся Бережницький надгоринський […]...
17. ОЗИМАНДІЯ Я стрів мандрівця – і слова лунали Про давній край: “Дві кам’яні ноги Стоять самі. Пустеля навкруги. Лише лице, надщерблене, […]...
18. ТРИ МАЛЮНКИ З ВІКНА ЛІКАРНІ Перший А уже збронзовіли дуби До весни лиш – на час холодин. А уже посивіли чуби, Та, на жаль, до […]...
19. “Усе пізнавши й переживши…” Усе пізнавши й переживши, Стою безгрішний, мов Адам. З криниць небесних мудрість пивши, Що я нащадкам передам? Хіба лиш те, […]...
20. САД Юрієві Приходьку – Що таке рай? – Рай – це гарний сад. (Із підручника для недільних шкіл) Сьогодні – намов […]...
21. ЧЕРНИЦІ Здригнеться гай гіллям напругим, Повіє запахом суниць… Концтабір там, де в тридцять другім Вбивали молодих черниць. Де підіймали їх на […]...
22. ЧОВЕН Як серце не втішай читаннями сумними – воно однак побачить щось жахливе: пророки всі – нудні, і їхні вчення – […]...
23. “Летить собі зозуленька та й кує…” Летить собі зозуленька та й кує про невтішне горенько про своє: прилетіла з вирію – все цвіте, куди ділось дерево […]...
24. МОЯ ДОЛЯ Ти зі мною, моя доле, в радості й журбі. Не кляну тебе ніколи, а клянусь тобі. Доле, ненько моя сива, […]...
25. 01. ОЖЕРЕДИ І шепотом по полі рознеслося: на обрій, мов на терези ваги, хтось в огрядні, пузаті клав стоги набрякле борошном, товсте […]...
26. “Навколо світ помолодів…” Навколо світ помолодів, Повеселішали дерева, І під мостами у воді Таке бездоння березневе! Така навальна і кипуча І на бульварах, […]...
27. І. РАЙСЬКА ЯБЛУНЯ Позлітались на дерево Рожеві метелики, За ніч бруньки поз’їдали, А на ранок самі аж світились… Позлітались на дерево Маленькі пташата, […]...
28. ЧЕРВОНЕ ВИНО Стоять граби прозоро-жовті В промінні ясно-золотім… Хай щастя, друже, не найшов ти, Але нащо тужить за ним! Прозора склянка кришталева, […]...
29. АВТОР ЖАЛКУЄ І АПЕЛЮЄ Визнати мушу – жаль мене бентежить, Я складав вірші – іншим честь належить. Так ото бджоли – мед самі збирають, […]...
30. КАПЛИЧКА ХРИСТОВОГО СЕРЦЯ В ПУСТЕЛІ Для Портінарі На південь ідуть каравани. Піски, як біблійні полотна, Згорнули життя. Зосталось каміння без тіні й легенди про барви. […]...
31. ТИМ, ЩО В БОЛОТІ Поглухли, посліпли в безстидній дрімоті, Ні легіт не війне над їх головами, Шувар не шелесне від гнилої ями, Посліпли, поглухли […]...
32. НА ЗАХИСТ ЗИМИ На широкі поля, на плити, В тихі парки, в сумні сади Ще не встигла зима ступити, А ми кажемо: “Геть […]...
33. ЛЕЛЕКИ Жив чоловік у селі на привіллі, Хата, над хатою неба глек. Був як усі. Лиш одне божевілля – Понад усе […]...
34. “Не маєш права, рабе, на життя…” Не маєш права, рабе, на життя! – Безбатченку, запроданцю, сексоте… Тебе лякає синьо-жовтий стяг, Свята, в ім’я відродження робота. Боїшся […]...
35. ПСЛО А Псло тече. А Псло собі тектиме Не день, не два, як вже багато літ. Стоять дерева, мов у віршах […]...
36. КОНОТОП Прости мені, світе, натуру холопську, бо справді я зверхньо, як вчений холоп, одразу про відьму згадав конотопську, коли в Конотоп […]...
37. “Лишилося ще й нам від листопаду листя…” Лишилося ще й нам від листопаду листя. Догідливо шумлять дуби коло долонь, і гінко вироста під небо дим стеблистий, де […]...
38. ІСПИТ + Тільки що почали ми землю любить, взяли Заступа в руки, холоші закачали… – – ради бога, манжети надіньте, що-небудь […]...
39. “Я сам собі тісний…” Я сам собі тісний. Словам моїм так тісно, як сонцю в зворохоблених очах. Як в тріщину на древнім обеліску мурашки […]...
40. КОШУ ТРАВУ В садку, де я кошу траву, Дерева вікові обкошую – Немов струну задів живу, Що нею сад, птахів тривожу я. […]...