Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






КОНИК-СТРИБУНЕЦЬ. БАЙКA

У степу, в траві пахучій,

Коник, вдатний молодець,

І веселий, і співучий,

І проворний стрибунець,

Чи в пшениченьку, чи в жито,

Досхочу розкошував

І цілісінькеє літо,

Не вгаваючи, співав;

Розгулявся на всі боки,

Все байдуже, все дарма…

Коли гульк – аж в степ широкий

Суне злючая зима.

Коник плаче, серце мліє;

Кинувсь він до Мурав’я;

– Дядьку, он зима біліє!

От тепер же згину я!

Чуєш – в лісі ворон кряче,

Вітри буйнії гудуть?

Порятуй, порадь, земляче,

Як се лихо перебуть!

– Опізнився, небораче, –

Одказав земляк йому, –

Хто кохав життя ледаче –

Непереливки тому.

– Як же в світі не радіти?

Все кругом тебе цвіте, –

Каже Коник, – пташки, квіти,

Любе літечко на те;

Скочиш на траву шовкову –

Все співав би та співав. –

На таку веселу мову

Муравей йому сказав:

– Проспівав ти літо боже, –

Вдача вже твоя така, –

А тепер танцюй, небоже,

На морозі гопака!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

КОНИК-СТРИБУНЕЦЬ. БАЙКA - ГЛІБОВ ЛЕОНІД