АННА
Нині не так схне, як учора.
А сіна – з краю у край.
Сонця нема. Громадільниня хвора.
Анно!
Боже помагай!
Веріт, ліжників повна комора.
Більш очей не зривай.
Витряси ті, що зіткала вчора.
Анно!
Боже помагай!
Ходить горою з граблями й косою,
А ночами тче і тче…
І тихо співає: на камені стОю…
Анно,
постій іще.
(3 votes, average: 3,33 out of 5)
Related posts:
- “Весна зіткала вчора гобелен…” Весна зіткала вчора гобелен у лузі – з трав, із квітів, з верболозів. Зіткала вітер і зіткала клен, грози зіткала […]...
- “Боже мій, які розчарування…” Боже мій, які розчарування! Вчора ще вражаюча краса (Забивала дух від хвилювання_, Нині покидає небеса… Нині бачу змучену, зів’ялу (Хто […]...
- ЛЕБЕДИНА ЗГРАЯ Білий сніг… Білі лебеді… Річечка бідна в снігах, Що так тихо тече, мов стоїть у снігах-берегах. І ці красені білі, […]...
- Я ХОЧУ ПОБАЧИТИ ДЕРЕВО Гірку насінину я в землю поклала, сказала: – Я хочу побачити дерево. Повільно дерева ростуть, але швидко встають бур’яни, мов […]...
- АННА-РАЇНА в палаті чи паляфіті – тризубне тавро на сволоці я постелила багровий килим коханню що відійшло чорним ходом тасую час […]...
- СЛІПИЙ ДОЩ СОРОК ПЕРШОГО РОКУ Звідкіль цей дощ, коли ані хмарини, ні цятки в небі – вимита блакить: течуть, течуть єднальні волокнини, а поміж ними […]...
- “Не сміє бути в нас страху..” + *** Не сміє бути в нас страху І жадної тривоги. – Чому? Бо ми є лицарі грізні Залізної Остроги! […]...
- СЛОВО Споконвіку було Слово, й було Слово в Бога. Й було Богом святе Слово, – все постало з Нього. Помагай же […]...
- Ніч Згасла свічка в моїй голові – хтось там ходить навпомацки. Зазирніть мені в очі, скажіть мені, хто там ходить, я […]...
- “Гей, Остапе Вересаю, наш Гомере невмирущий…” Гей, Остапе Вересаю, наш Гомере невмирущий, що сидиш на роздоріжжі і співаєш у віках!.. Гей, Остапе Вересаю, вчора сущий, нині […]...
- “Вчора лишилась за нами у мряці ліси…” Вчора лишились за нами у мряці ліси, Вчора одкрились рожева умита долина. Хлипає тихо розбита рука. – О, як пси, […]...
- ПІСНЯ ПРО ПІВНЯ Грудка багряного крику, в чоботи взута червоні, ходить подвір’ям широким, мов по зеленій долоні. Косу тримає на крилах, косу веселу […]...
- МЕЧ ЗЕМЛЮ РУБНУВ, У КРОВІ ПОТОНУВ Над нами висів меч, нині спадає, І крушить він нас – аж лихо волає. Над Авеля кров’ю земля голосила, А […]...
- МОЛИТВА ДЛЯ ДВОХ Допоки ми у білім світі можемо В любові сизим огнивом цвісти… О, Боже мій! О, Боже мій! О, Боже мій! […]...
- СНИ Літа. Безвихідь. Колима. І погляд голоду тяжкого… Усе забулося – нема У мене гніву ні на кого. Забув і кривду […]...
- БОЖЕ ВЕЛИКИЙ, ТВОРЧЕ ВСЕСВІТУ Стрілецька і пластова молитва Боже Великий, Творче всесвіту, На нашу землю поглянь! Ми були вірні Твому завіту, Вислухай нині наших […]...
- СТЕЖКИ Спускалося сонечко на зелену гору, Протягнувся туман по синьому морю; А по зеленій луці молодець блукає, Смутний походжає, пісеньку співає: […]...
- З КАСАРНІ Ходить смуток по темній касарні, Тихо ходить попід сірі стіни. За ним світло збитої ліхтарні Снує довгі чудернацькі тіні. У […]...
- СЕМУ-ТОМУ, ХТО ЦУРАЄСЬ СВОГО ДОМУ Та чого ж ти так раненько Коника сідлаєш? Вже ж не інак, пане-брате, – Їхати гадаєш… Їдь си, брате, їдь […]...
- АРХЕОЛОГІЯ Л. Мосендзовi Поважна мова врочистих вiтрин. Уривчастi передвiку аннали. – Ми жали хлiб. Ми вигадали млин. Ми знали мiдь. Ми […]...
- ЗОЗУЛИНЕ ЛІТО Кує зозуля, що життя минає, і полягає літо у покосах. Головами наклавши, духмяніють що є сили трави по цей бік […]...
- “Отче наш…” Отче наш, осінній сад… Повні золотим насінням сині стільники осині. Реr spem spero astra ad. Тільки чорний виноград упаде на […]...
- “Вчора ще недоспілі, а нині уже переспілі…” Вчора ще недоспілі, а нині уже переспілі, і одспівані, наче далекі пташині пісні, твої губи невмілі, а нині такі вже […]...
- “Боже мій, Боже, в чорну днину…” Боже мій, Боже, в чорну днину крила вона схотіла мати, щоб полетіти на Україну свОго милОго шукати. Як їй тоді […]...
- “До нас прийшов лелека…” До нас прийшов лелека З косою на плечі, Води напився з глека Та й сів на спориші. І так сидів […]...
- “Перед тобою, над горою – ліс темний…” Перед тобою, над горою – ліс темний, високими снігами спинений. За тобою, під горою – село вечірнє, першою колядою засвічене. […]...
- “Квітчастий луг і дощик золотий…” + Квітчастий луг і дощик золотий. А в далині, мов акварелі, – Примружились гаї, замислились оселі… Ах, серце, пий! Повітря […]...
- ПОЛЮВАННЯ Тягнеться предвічне полювання, Все нові й нові ідуть стрільці, Хитрий звір од вечора до рання Водить їх, жене на манівці. […]...
- “Сталося щось незвичайне…” Сталося щось незвичайне – зійшлися Камінна душа, Камінний гість, Камінний господар і Камінна квітка. (Матроси за сушею скучили – хоч […]...
- РОЗПЛІТАННЯ КОСИ “тихо-тихо Дунай воду несе а ще тихше дівка косу чеше” – благослови Боже і отець і мати своєму дитяті косу […]...
- “Що тебе пригинає…” Що тебе пригинає до сирої землі? Це твоя тайна таїн дотліває; в золі. Ця зола це вчорашня, це не дим […]...
- “Так, ми пролог. У вас і королі…” Так, ми пролог. У вас і королі, І шибениці, і церкви, й картини, А ми – лиш проба першої людини, […]...
- ФАЛЬШИВИМ ТОНОМ Тремтячі тіні в душі моїй І вона. З нею – сум, а не радість німа, Невиразність мрій. Оголений стою на […]...
- “Колос колосу співає…” Колос колосу співає. М. Чернявський Колос колосу співає, Колос колоса питає: “Чи в глибінь іде коріння? Чи воскується насіння?” Колос […]...
- ГИМН Так сумно, Боже! Красною дугою Та розливаєш блиски на просторі І в синіх водах тьмариш підо мною Вогнисті зорі. Хай […]...
- “Скільки в неї курчаток-пискляток…” Скільки в неї курчаток-пискляток, Мацюпусеньких дзьобиків тих? Двоє… четверо… вісім… десяток! Десять діточок дав їй Пан-Біг. Боже милий, бур’ян той […]...
- З ДИТЯЧИХ ІГОР І ЗАБАВ коли тобі стане аж занадто нудто заведи собі янголятко і дідуся грайся так підстав дідусеві ногу хай гримнеться мордою об […]...
- ШЕЛЬВАХ Ой та нікому так, нікому, Та як жовняру молодому!.. У кабатинці, у ремнію Ходить шельвах по каміню Ой та по […]...
- “Такий похмурий вечір нині…” Такий похмурий вечір нині, кривавий захід знов мовчить, і западає тінь в долині, і вітер з півночі шумить. А потім […]...
- “Йде сніг…” Йде сніг. Я стою у траві, яку покосить не зуміли. І стебла кругом неживі, пожовклі і гострі, як стріли. Хто […]...