ВЕСНЯНА АКВАРЕЛЬ

Related posts:

1. ВЕСНЯНА НІЧ Настурцій ніч і ніч конвалій Пливе музика радієва. В саду тривожний жду – ніч палить – тебе, далека зоре, Єво! […]...
2. ВЕСНЯНА РІЛЛЯ Замри. Відчуй п’янкі органні гами, Напийся сил із витоків землі, Коли ступаєш босими ногами По ще пахущих скибочках ріллі. Вона […]...
3. “Стоїть ніч темна весняна…” Стоїть ніч темна весняна, Квітки благоухають, І серце, збуджене від сна, Коханнєм знов лякають. Котра ж з квіток тих запашних […]...
4. МАДРИГАЛ Крихітно пола мана моя дама. Тремтить дробина очей в очах. Мана уст на мені. Дрижить. Дотиків сніг за сипав на […]...
5. “Народе рідний мій, сільський народе…” Народе рідний мій, сільський народе, Ще опівночі тінь зловіща бродить По тих страшних, забутих цвинтарях… Ще отогони живуть у димарях […]...
6. ЕСКІЗИ 1. МАДРИГАЛ Крихітно пола мана моя дама. Тремтить дробина очей в очах. Мана уст на мені. Дрижать. Дотиків сніг за […]...
7. “Ви чуєте, на вулиці – весна…” Ви чуєте, на вулиці – весна! Ранкові сурми звуть у високості І млостю переповнені у снах Старих дерев корякуваті кості. […]...
8. ВЕСНА (З Баратинського) Весна, весна! Яка блакить, який кругом прозор! Садками ходить брунькоцвіт, а в небі – злотозор. Весна, весна! Який […]...
9. СЬОГОДНІ 1. Біла лагода яблунь в цвіту. П’ю життя моє спрагненно-радо. Прийдеш, прийдеш? – і легіт: прийду – Медоносним зітханням – […]...
10. СОНЯЧНИЙ ВИБУХ Наче росою сонце умите Пересочилося в грона налиті. А дивні люди (сила безсонна) Геть подушили ті повні грона. Кров’ю сонцевою […]...
11. “Хто пісню для гледичії склада?” Хто пісню для гледичії склада? Хто прославляє дерево тернисте і в колючках парноперисте листя? Мабуть, оцих музичних бджіл орда! Оркестр […]...
12. ХТОСЬ З ДИТЯМ УДВОХ (Сучасна колядка) Хтось з дитям удвох Бродить різдвяним садком, Каже дитятко: я – Бог, Трусить сніжком. Кутає їх благодать У найтихішім з […]...
13. ДО ГОМЕРА Стою здаля у повнім незнанні І пильно слухаю тебе й Киклади, Як той, хто мріє – десь у глибині Знайти […]...
14. 04. КОЛОМИЙКА ПРО ПРОВЕСНУ Вітер віє, вітер буйний, віє за горою, мороз ходить, мороз бродить під руки з весною. В річці риби, в полі […]...
15. ВЕСНА Весна прийшла, весна – цариця. Усе цвіте, усе цвіте. І щастя наповняє серце, І зелено навкруг усе. 9.ХІ.1915...
16. “Цей хміль, що б’є незрозуміло звідки…” Цей хміль, що б’є незрозуміло звідки, ця брага, що легені розпира, цей дух тепла, в якім прообраз квітки, цей сміх […]...
17. МІРАЖІ Хижий вихор тне ножами, Хиже сонце тяжко спить, Сон виткими віражами В міражі мої летить. Мерехтять вони – облесні, Чесним […]...
18. “Забарилась весна…” Забарилась весна, Забарилась. І ясна далина Засмутилась. І морози тріщать, Як у січні. І сніги мерехтять Споконвічні. Під снігами сосна […]...
19. ВЕЛИЧКО В ЖУКАХ. (Уривок із втраченої поеми) Так от яка тепер вона, Онука Хведора! Щоднини Степами бродить, як мана, І лет під хмарами орлиний Проводить зором, крейдяна. […]...
20. ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА. ПРИМІТИВНИЙ ПОРТРЕТ СКЛАДНОЇ ЛЮДИНИ Можна все на світі вибирати, сину… В. Симоненко Бард кучерявий, мов макітра, Все воював проти півлітра, Сказали б “за”, то […]...
21. “проповідуєш безвість як ніч проповідує спрагу…” проповідуєш безвість як ніч проповідує спрагу місце скрипу води оповите нічийним дощем споконвічна гора з-під каміння просочує брагу а до […]...
22. “І вдень журюсь, і серед ночі…” І вдень журюсь, і серед ночі: Ой Лелечко ж, мій боже Лелько! Весна та гарні карі очі У змові на […]...
23. (Поїзд Київ-Луцьк) Ніби зламана сьома печать. Він ху ячить. Газети ячать. Вся міліція ловить маньяка. Два дебелі понурі менти Перевірили документи – […]...
24. З МУЗЕЮ НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ І Гей, дерев’яна церкво-царице, Гей, паніматко в хрестатій намітці; Що тобі світ – се гульбище нице, в небо ходімо – […]...
25. Бджола Вітрець легкий колише Троянду пурпурову. Забутий сон колишній Мені приснився знову. Бджола на квітку сіла Посеред саду-раю. Її злякалсь мила, […]...
26. “У неї помер чоловік…” У неї помер чоловік Через два місяці буде весна Вона мені віддалась По вашому це так? Ах чоловік помер місяць […]...
27. ЛІТО Синьо-синьо тумани повилися, Огорнули зелені сади. Тихий вітер колише плоди, – Обуяла весна, мов приснилася. Усе рідше гримлять солов’ї, Над […]...
28. ЛЮДИ, МАШИНИ, БДЖОЛИ Це в Ялті було. Раннє таке тепло. Випустили бджіл на Теплого Олекси. Аж раптом вдарили сніги. Гроза гуляла, кипариси била. […]...
29. “Весна зіткала вчора гобелен…” Весна зіткала вчора гобелен у лузі – з трав, із квітів, з верболозів. Зіткала вітер і зіткала клен, грози зіткала […]...
30. “масам муки – тіло…” масам муки – тіло привид – ярмом зіниць це сон озирнися у кару думок ясу є і повторена рана минула […]...
31. ГЛИБИНА КРИСТАЛУ Почварний грім. І розтин блискавиці. Німіння попелу, в якому колісниця виглиблює ненадовго свій слід, за хвилю об’їжджаючи весь світ. При […]...
32. КАРАВАНСЬКИЙ Совісте вільного віку, Вільною совістю стань! Падають жертви без ліку – Віра зростає з палань. Зводить тайфун океанський Гострі Москви […]...
33. БДЖОЛИ Хрипить динамік на базарній площі. Над ним іде приский циганський дощик. І ні душі. Лиш кури, мухи, кінь. Клавіатура сонної […]...
34. “Шляхи до пізнання себе важкі” Шляхи до пізнання себе важкі – Відважмо в міру і заслуг, і слави… В житті ми інколи далеко не такі, […]...
35. “Пани новітні й жебраки…” Пани новітні й жебраки – Це вже було колись. Роки минули і віки, Але чи світ змінивсь? Чи в шані […]...
36. “Встелю килимом ослін…” Встелю килимом ослін. Відіб’ється відо стін зелень, жовть і червінь, ніби весен первінь. Білий застіл дам на стіл, мед липневий […]...
37. “Невидані книжки – з пригірклим рамки медом…” Невидані книжки – з пригірклим рамки медом У вуліях… у вуліях без бджіл. Нехай чекає все ще попереду, Та квіти […]...
38. “Приснилося, що вмерла ти…” Приснилося, що вмерла ти, А я не здужав самоти. Душею в горі надломився І покотився, покотився. Я занедбав і дім, […]...
39. КОЛИМСЬКА ВЕСНА Посвітлішали хмари, зігріті весною, І над горами гливий туман посвітлів,- Вже й колимська зима не здається страшною, Зм’якла сила її […]...
40. “Вирують весняні струмки…” Вирують весняні струмки, Курличуть ключі журавлині. Просвітлені сонцем хмарки На землю розсипали тіні. На обрії встали ліси, Занурені в небо […]...