ОСКАРЖЕННЯ ІВАНА ГОНТИ
Вони ж його насамперед барзо привітали,
Через сім днів з його кожу по пояс здирали,
І голову облупили, сіллю насолили,
Потім йому, як чесному, назад положили.
Многосте світу, тяжка і буденна,
Односте світу, метка й навіжена,
Дикосте світу, вертка й монотонна,
Лагодо світу з Божого лона!
Кинув на тебе я клич Святославів,
Вийшов на ви, заки день не поржавів,
Вийшов на ви, заки супрязь з добою
Десь в бойовищі двобою з собою.
Ненасить долі впокорилась мулом,
Та проростає майбутнє в минулім,
Вишаблює з піхов коріння цупкіші –
З лона непам’яті в пахолодь тиші.
Дню мій стоболісний дню чоріюгрекий,
Навзір – правдивий, від правди – далекий,
Буйний, громохливий, підступний, солодкий,
Предовгий – для марень, для дій – закороткий.
Нам би зажити слави з тобою,
Тільки з тобою в тяжкому двобою,
Нам би з тобою козирувати
Над людські грати і царські гармати.
Та тільки бджілка сіла на шаблю,
Й занести шаблю вже не потраплю.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)