МАЧИНКА
Мороз вже сивий доцвітає,
Вже день од холоду закляк,
А тут, де падолист витає,
Між листом жовтий сяє мак.
Мала мачинка і кульгава,
На ній я душу зупиню?
Йде Панна Осінь золотава
З маленьким келихом вогню…
(3 votes, average: 2,00 out of 5)
Related posts:
- “Жахливий жах – жіноча самота…” Жахливий жах – жіноча самота! Коли надходить осінь золота І, гнаний вітром, жовтий лист вирує, Де часу коні, помарніла збруя? […]...
- З циклу “НАЇВНІ ПОЕЗІЙКИ” (1913)ОСІНЬ Осінь похмура йде Хмари дощі тумани Осінь у серце веде Смуток нежданий Холод суне німий В душу вповзає мла Осінь […]...
- ПЕРША ЯЛИНКА Пригадай, Мариночко, Дівчинко мала, – Отака ж ялиночка І торік була. Волохаті гілочки, Зелені голки, На вершечку – зірочка, На […]...
- “Це осінь це осінь це осінь…” Це осінь це осінь це осінь на срібну дорогу вийшла і долю нам бабиним літом і листям черленим пряде Це […]...
- ЗАЛІЗО Як шалено росте залізо, Лізе в танки, в ракети, в броню, Лізе в тіло і в душу лізе. Чим цей […]...
- ФАУСТ Здров мій чорте, славний Тресмагістре, Я не боюся витівок твоїх; З душі моєї вилітають іскри, Як з вогнища. Ти не […]...
- КОЛЯДА М. Підлили в лямпаду масла, Щоб лямпада не погасла, Щоб світила з неба, ясна, Та на ясла. Біля ясел – […]...
- МАЛЕНЬКА, МЕНША ВІД МАЧИНИ Загадка Маленька, менша від мачини, ні з ким не стану на борню. А при читанні, коли треба, й людини мову […]...
- ІКОНИ Від квітчасто-золотих фонів відтулялися святі мої предки, поправляли шати червоні невимушено і легко. І ставало з ними дивно знайомо, і […]...
- ВЖЕ БРАМИ ЛІТА ЗАМИКАЄ ОСІНЬ Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп. Цвіркуни й перепілочки припинили концерт. Чорногуз поклонився лугам і садам. Відлітаючи в Африку, пакував чемодан. […]...
- НАГЛИЙ СНІГ Зненацька, враз на щемну зелень, на пізні трави сніг упав, Закрупотіли білі зерна, закружеляла невесело крупа солона, як ропа. Вдягнувся […]...
- Текст як відмазка – живеш і листаєш РОМАНОВІ СКИБІ текст як відмазка – живеш і листаєш мнешся понуро з ноги до ноги старість не радість і радість […]...
- “Сеньйорито акаціє, добрий вечір…” Сеньйорито акаціє, добрий вечір. Я забув, що забув був вас, Але осінь зійшла по плечі, Осінь, ви і осінній час, […]...
- П’ЄРО КОХАЄ Я мовчу До тихих затонів своєї душі прислухаюсь Про те що мовчу не признаюсь не признаюсь Я смутний Я смутний […]...
- “Відцілувалося, як відкувалось…” Відцілувалося, як відкувалось, Хоч і не виспавсь ячмінний колос – Осені синій і жовтий колір – Осінь до серця тихо […]...
- РОЗРАДА Все, що снігопад насипав за ніч, На шляху прим’яв знов рух коліс, Величаво в сніжному мовчанні Височіє край дороги ліс. […]...
- ПАМ’ЯТІ ДРУЗІВ Трагічно-сіре плесо Лети, Харон у вутлому човні. І два розмиті силуети За мить розтануть вдалині. Не зупиню, не пересилю, Такі […]...
- “Косивши дядько на узліссі жито…” Косивши дядько на узліссі жито, Об жовтий череп косу зазубив… Кого й за віщо тут було убито, Хто і для […]...
- ОСІННЄ Хутко осінь хутко лист Мов сумно-жовтий серпантин Обсипле темну цю алею Де вперш бажанням зайнялись Як вперше він Прийшов за […]...
- САМОТНЯ ЛАСТІВКА Самотня ластівка на дроті – Одним одна, самотина. Всі ластівки давно в польоті, – Чому ж без вирію вона? Така […]...
- ДІД МОРОЗ Дід Мороз не раз мені Снився серед ночі: Щоки в нього крижані, Із льодинок очі. Дід Мороз лише дихне – […]...
- ВОНИ Підсліпуватим ліхтарем під вчилась танцювати вальса, вустами вогкими бушмена ніч цілувала знесилені пальці. Брудний вечір приймав молитви зі стомлених вуст […]...
- 02. ПЕРШИЙ СНІГ Осінь переїхала по полі возом золотим. Понад кучугури кучерява мряка – срібний дим. Сонце з батогом проміння вогняний погонич. Навпростець […]...
- ВАНДА Ванда має діток – двох маленьких дівчаток, Двох гарненьких дівчаток, що немов ляльки. Я цьому не вірив, я не мав […]...
- Серед зими я вибрався в мандрівку Серед зими я вибрався в мандрівку. В дорозі мерз – не дивина. А в поїзді додому загрівся і забув, що […]...
- БРЕХУНЕЦЬ Докоряє дід старенький внукові малому: – Я, як був таким маленьким, не брехав нікому. – Засвітилися лукаво очі у хлоп’яти: […]...
- ОСІНЬ “Осінь холодна, непривітна, зимна…” Осінь холодна, непривітна, зимна… Покутну пісню вітер в полі віє, Над світом хмара сповершилась димна, Як килим смутку, втрати, безнадії… […]...
- Із циклу “ЗГОРІЛА КОРЧМА” Я так тебе люблю. За Вінницею – осінь. Іще Південний, а уже холодний Буг, Із винниць п’яний дим лежить в […]...
- ОСІННЯ ДОРОГА Осінь прийшла тепла і ніжна, як живіт коханої жінки. Мов руки зламавши в ключицях, проплив журавлиний ключ. Дві верби спинились […]...
- ОСІННЄ Залетів до хати лист перший осені сумної. Поруділий, наче лис, весь пошерхлий, у сувої. Осінь, осінь, біль тривог, сива паморозь […]...
- ХОДИТЬ ОСІНЬ Чахне літечко старе в нетрях несходимих. Сипле золото з дерев осінь-невидимка. Прокидається сова – хтось траву толочить. Може, мавка лісова, […]...
- ГРАЮТЬ В ДРИМБИ ВІТРИ Грають в дримби вітри, Грають в довгі ночі теменні, Грають в дримби майстри Безіменні. Грають в дримби, добре грають, І […]...
- ОСІННЄ (“Мандрувала ніччю осінь рання…”) Мандрувала ніччю осінь рання Й ранком подалась у білий світ, А мені лишила на прощання Перший ледве що помітний слід. […]...
- “Святковою порошею…” Святковою порошею Кружляє далечінь. Агов, моя хорошая, Журбу покинь! Як жить, – то тільки наново! Крізь тьму алей Іду в […]...
- КОЛИСКОВА Моє, моєньке миле, ясне-мі Спи, золотава вовно, Летить-леліє літень в ви-со-ті, Кімната весен повна. Сотайтесь со-не сот-ні сніжні дні, Одчиниш […]...
- ТРОЯНДА ДЛЯ ПІНОЧЕТА я не доріс до розмови про плаху сервус озерам які прогоріли пане диктаторе осінь це бахур що відгризає душу від […]...
- “І знову десь на обріях помалу…” І знову десь на обріях помалу Розгойдує незримі хтось кадила І синявою стеле, як бувало… І знову моя Осінь десь […]...
- ПІСНЯ ПРО ГОЛУБКУ Я мала голубку – і вмерла вона. Я думаю, вмерла з обновки: Зв’язала їй ніжки та нитка міцна, Яку я […]...
- ТРОЯНДА ДЛЯ ПІНОЧЕТА я не доріс до розмови про плаху сервус озерам які прогоріли пане диктаторе осінь це бахур що відгризає душу від […]...
- Верховинська ідилія Краю мій карпатський, світку мій чудесний, дай тебе любити за високі весни, коли сіють небо по землі лелеки і скликають […]...