ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА. СОЛОВЕЙ-РОЗБІЙНИК
– Марія, Марія… Та Марія не та.
Та зродила Христа,
ця – анцихриста!..
Як почула вона, то вся похолола,
І треба ж таке почуть від людей…
Світу не бачила вже довкола…
Куди ж її доля тепер заведе?!
Отож всі заслони вона обминула,
Пішла по старих партизанських стежках,
До хати вернула. І в хаті заснула.
І снився найстарший їй син попервах.
Він все оце вигадав. Станцію й атом.
Вночі аж світилась його голова,
Не був він на кучері завжди багатим –
Багатим він був на нелюдські дива.
Світилася лисина дуже вже лячно,
Хоч син, та боялись його, мов біди:
Дуже вже твердо він йшов і обачно,
Аж страшно було від твердої ходи.
Приїхав до матері якось на рибу
(Тому й на корові його кирзаки!),
І двері його впізнавали по рипу –
Безсонний такий і затятий такий.
– Зробимо, мамо, тут станцію чисту,
Місто зведем, де полин та буркун.-
Свистів як проклятий. І, мабуть, по свисту
Сусіди прозвали: – Маріїн свистун…
В Прип’яті порожній Соловей-Розбійник,
Як вибійник ночі, сам-один живе.
Він не мрець-покійник і не чародійник,
Він живе, і тьохкає, і за душу рве.
Ось дозиметристи сплять в наметі чуйному.
Соловей-Розбійник раптом загримить –
І у світі дивному, і у світі чулому
Солов’єм розстріляна божевільна мить.
Його ловить армія й лисі академіки,
І японські роботи і япономать,
Всі стратеги й тактики у вогні полеміки
В саркофаг намірились Солов’я впіймать.
Альфа, бета з гамою – невидимі промені,
І він теж невидимий – Лисий Соловей,
Ще в походах Ігоря його крила стомлені,
Дивиться ж безоднями молодих очей.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)