ВЕРЕТЕБА

Related posts:

1. ОЛЕКСАНДРУ МОРОЗУ Буває, душу роздирають тигри. Бува, серед кривавиць і заграв Відчуєш раптом: ті, із ким ти виграв, Противніші від тих, кому […]...
2. ХАТКА ІЗ ГРАНАТА Я потім вам скажу – усе, що треба, А зараз – уст, я хочу Ваших уст! Я буду делікатним. – […]...
3. СЛОВО О ПОЛКУ Масивні коні, п’яні коні Мотуззя рвали, пруги шлей… Тягли в проклятім перегоні Тупі потвори батарей. Услід подоланій колоні Тьма волочила […]...
4. ТРИКУТНИК (Віра, надія, любов. – Ч. 1) Бажаєш, що незнане, що невідоме, з тугою серця дрижить. Блакитний цвіт зів’яне, углиб потоне, […]...
5. “Заінилось, посивіло, збіліло…” Заінилось, посивіло, збіліло… В саду лежить притишена зима. Заколисати хоче душу й тіло, А душу й тіло пломінь обійма. Бо […]...
6. 7. ІЗЦІЛЕННЯ Ізцілителю, візьми від мене душу, заліпи у ній щілини сумнівів, зневіри й боязні, аби лисніла, як горнятко, наповнене Тобою. Тоді […]...
7. КУДА? – Куда ти йдеш, єдиний мій? – Я й сам не знаю, де! Хіба ж та доля вповіда, Куда вна […]...
8. КВІТЕНЬ у небі без сльози чистий голос бузинової сопілки знов проминувши жінку й воду дитина з заплющеними очима веде за руку […]...
9. ПІСНЯ Грім грому, блискіток аркани, І ядра хмар, корогви неба змерклі. Тремтять з відбитими ногами і руками Козацькі черепи під Берестечком […]...
10. НАД КРИНИЦЕЮ В ЛЮЦОМУ ЛІСІ Зелені дерева, розповісте мені Про те, що криниця забуде, Про те, як виходили з вічної темені Нерозстріляні люди? – По-ховав! […]...
11. “О Істино, свята і Божа…” О Істино, свята і Божа, Зійди з Хреста, немов яса! Нехай воскресне цвітом гожим Ще раз твоя земна краса. Бо […]...
12. КУЛЬБАБА А. А. Леонову Віє передзимній Вітрець студененький; По степах осіннє В’ється павутиння. Що ж то між травою, В’ялою, сухою. Кульбаба […]...
13. “Без жайворонка степу не був…” Без жайворонка степу не бува. Коли ж і є, який то степ уже? Отак, як ліс, – то тільки дерева, […]...
14. “Не розповісти – показати має…” Не розповісти – показати має Краси і правди спрагнений поет! У нього визріє лишень сюжет, Якщо яскравих образів немає. Короткий […]...
15. ЧЕТВЕРТИЙ КУТ (Віра, надія, любов. – Ч. 1) О, вічно тужать людські душі, час принесе поразку. Хай нам шепоче янгол в уші […]...
16. “Така велика, світова жальба…” Така велика, світова жальба! Куди подівся імпет України? Ще й досі в круг кривавої махіни Веде народи брежнєвська ганьба. То […]...
17. НАДІЯ Hi долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна: Надія вернутись ще раз на Вкраїну, Поглянути ще раз […]...
18. СІЧКИ І батько й син самопосвятно стали Супроти лютої потали – Нескорені Січки! І їх повів, неначе на Голготу, На довгу […]...
19. СУМЕРІЙСЬКА СПАДЩИНА Коли клинопису рвучкі рядки На мене глянуть гострими очима, – Важкий вогонь стожарами заблима Крізь довгі доби і лункі віки. […]...
20. ПРО ДУШУ НЕ МОВ МЕНІ Про душу не мов мені, мила, Подай коралеві уста, Рам’ям обвинися щосила, Красуне, сміхуне пуста. Я в душу красуні не […]...
21. ПРОРОЦТВО Нутро планети клекітне і чорне, Затиснуте землею зівсібіч, Здвигнеться вгору й гори перегорне, В сонц я оберне підземельну ніч. І […]...
22. В ЖАБИНІМ ПОРИВІ В болоті крики стоголосі Громада жаб’яча гуде. – Ми у вожді лелеку просим. Нехай в майбутнє нас веде! Червоний дзьоб […]...
23. ГУЦУЛ-НЕВІР Гуцул-Невір, половчани – Хто на Русі го й не знає? Плужить долом подолянин, Піт кровавий утирає, – Він же, стоя […]...
24. 6. МОЛИТВА Молися за нас, безвірних, премудрості Божій, Оранто. Молися, щоб ми тривали, як ти триваєш віками, щоб став Пантократор суворий на […]...
25. “І тут, і всюди – скрізь погано…” І тут, і всюди – скрізь погано. Душа убога встала рано, Напряла мало та й лягла Одпочивать собі, небога. А […]...
26. В. СТУСОВІ У нас нема зерна неправди за собою Т. Шевченко Коли твій вистражданий злочин – Твоя окрадена любов, Тоді нехай в […]...
27. ДО ВІЧНОЇ НОЧІ Ох, ноче, ноче без луни і крику без місяця і без зірниць, я знов твою пустелю дику полохаю із-під ялиць. […]...
28. МОЯ ЦАРІВНА А я так кохаю, кого і не знаю, – Далеку царівну. А. Кримський Тобі одній, намріяна царівно, Тобі одній дзвенять […]...
29. ДОЛЯ І ПЕРО Перстом не осінив ще патріарх, Але в житті чогось я, мабуть, варт… Сади, онуки… І чимало справ – Все, чим […]...
30. “Понад лісами тихими – віки…” Понад лісами тихими – віки, І сонця злото – на сосні високій. Тут був би той, ще первозданний, спокій, Коли […]...
31. “Так любо, гарно так, чудово…” Так любо, гарно так, чудово, Немов навколо рай цвіте! На волю рветься втішне слово, Надії слово золоте. Садки убрались рясно, […]...
32. НА МОГИЛІ РОЗАЛІЇ Я залишив писульку на могилі Розалії, Душі пелюсток, Я завтра піду, щоб збирати конвалії – Найсумніший цвіток. Щоб збирати конвалії […]...
33. НА РОЗКОПКАХ День, як голос високий, протяжний, Сонця щит покотився в степи. У розкопах, важких переважно, Усміхаються нам черепи. Знак бульдозер (на […]...
34. СКАРГА ФІЛОЛОГА Видно, слів на землі забагато, видно, вік мене добре місив. Я стомився: так важко рубати непролазний словесний масив. Душу терни […]...
35. СЛОВО (У вінок Т. Шевченкові) Немудрий цар твоє премудре слово Топтав полками – квітли пурпурово Ненатлі болі українських ран! Зухвалий вождь, озлоблений тиран, Його обкраював […]...
36. ТУГА Ти відпливаєш, як сон, через простір; Не чути навіть плюскоту твого весла, Лише моя душа тремтить, як струни Розбитої viola […]...
37. ВИСОТНА ХВОРОБА Так бува: над чужими сльозами і над радощами чужими враз поверхня земна вислизає у людини з-під ніг, мов крижина. І […]...
38. ДОЧЦІ ТАМАРІ Тобі вісімнадцять сповняється літ, Усі у житті семафори – відкрито!.. Для тебе сьогодні й акації цвіт, І друзі тобі посилають […]...
39. “Ці пшениці… Так буйно піднялись…” Ці пшениці… Так буйно піднялись Рудою повінню, що хлюпає у груди, А десь на дні стежки переплелись І загубились в […]...
40. Дон Кіхот Дарма, дарма, що злинули віки, що на кольчузі потьмяніли діаманти – та знов тебе несе на вітряки бажання слави, зване […]...