ТРИ ЖОЛУДІ

Олесю Гончару

Осінній день на хуторі Надія
Для нас у травах яблука збира,
Від степових курганів вітер віє,
І жолуді достигли, бо пора.

Іще високе небо полудневе,
Літають над оазою орли,
Де вікові і молоді дерева
Людськими іменами нарекли.

Три жолуді, що зріли-виростали
На вашому дубку-Степовику,
Довірливо мені на руки впали
І проростають в теплім сповитку.

Що в першому, – то наша мова-пісня
Сіяє, як зірниця світова,
І колискова матері первісна,
І пам’ять добротворення нова.

Що в другому, – то ваша кров, пролита
За чистоводдя степових криниць,
За цей чорнозем, де брати убиті
Лежать під небесами горілиць.

Що в третьому, – то золоте вінчання
Із мужністю святої доброти
І ваше таємниче проростання
В усі народи інші і світи.

Плоди, що ваші колихали крони,
Дали мені і крила, і знаття…
Три жолуді – так схожі на патрони –
Не для погибелі, а для життя.

(2 votes, average: 3,50 out of 5)

“Гей, на синьому небі, на блакитному небі…” Олесю Терентійовичу Гончареві Олесю Терентійовичу Гончареві Гей, на синьому небі, на блакитному небі – Вишиванкою зоряний степ… Повернуся назавжди – […]...

“Гранітні обеліски, як медузи…” Гранітні обеліски, як медузи, Повзли, повзли і вибилися з сил. На цвинтарі розстріляних ілюзій Уже нема місця для могил. Мільярди […]...

ПРОРОЦТВО 17-ГО РОКУ Гранітні обеліски, як медузи, Повзли, повзли і вибилися з сил – На цвинтарі розстріляних ілюзій Уже немає місця для могил. […]...

ДУМКА ВЕЛИКОГО СТЕПУ Хто скаже нині, скільки літ мені, З яких то пір мене прозвали Степом І скільки ще лежать мені під небом […]...

ЩАСЛИВЕ НЕБО Я друг волелюбної птиці, яка у нас жайвором зветься. Я знаю, що жайвір співає лише у щасливому небі. Я пас […]...

БРАТИ Послухайте і брів не хмурте: Ці покручі, ці холуї, Ці яничари, ці манкурти – Не зайди, а брати мої. Брати […]...

“В огненний захід і в світанки сині…” Могутній дубе, я твій жолудь! Педер Хузангай В огненний захід і в світанки сині Через долини і круті горби Ідуть, […]...

“День риштований шелестом лісу…” День риштований шелестом лісу – підіймаєшся вгору, аж очі холонуть, і рука розгортає єдвабну завісу, навивається шовк на долоню. Як […]...

З ДИТИНСТВА День риштований шелестом лісу – підіймаєшся вгору, аж очі холонуть, і рука розгортає єдвабну завісу, навивається шовк на долоню. Як […]...

СОЛО Лягла горілиць у траві: – Займи мене, любий, займи. Лягла у високій траві, Сказала: – Тобі я належу… Як солодко […]...

“Згасає день за синіми лісами…” Згасає день за синіми лісами, За синіми лісами лягла імла; Пливуть рожеві хмари небесами, І тихо з небесами злилась земля. […]...

“Сеї осені ти мені двійко каштанів дала…” Сеї осені ти мені двійко каштанів дала. А тепер – сніговійниця перша, І вони на столі перед мене Лежать… Так […]...

ГУРІВСЬКИЙ ЛІС І Гурівський ліс, оазо Серед херсонських степів! Ріс я з тобою разом, Слухав закличний спів. Звідав шулічині гнізда, Лігва, таємність […]...

МРІЯ + Я буду великим скрипником І поїду в Японію Місяців два поживу на золотім прибережжі. А може буду вести Секунду […]...

“Понад степами, спекою, колоссям…” Понад степами, спекою, колоссям Видзвонює із ранку до темна… Мені, буває, жайвір той і досі З насущним хлібом небеса єдна. […]...

ЖАБКА ІЗ ЧЕРВОНИМ ЧЕРЕВЦЕМ Де город – до берега крутого, Тут була криниця із криниць. До її цілющої вологи Я постійно й спрагло падав […]...

ЛЕЖАТЬ, ЯК ВЕЛЕТНІ Лежать, як велетні покійні, Шо згинули в тяжкій борні, Лежать грізні, однак спокійні – В якімсь містичнім вічнім сні. В […]...

НА ТЕЛЕСТУДІЇ Дмитрові Павличку Ти говорив про невмирущість хліба – І в пам’яті розвиднилось село. Зневажливі юпітерові німби, Світилося бліде твоє чоло. […]...

“Під цими ірпінськими небесами…” С. Йовенко Під цими ірпінськими небесами Чий усміх, чий голос так ніжно люблю? Твій біль, твою долю з гіркими устами […]...

ДИКІ ГРУШІ Дикі груші в лісах на Волині Повесні божевільно цвітуть. Там рої злотокрилі бджолині Медовину беруть і гудуть. А долиною сони […]...

В КАРПАТАХ Застиг сріблястий Прут. Карпати, Як зачаровані воли, На роги місяць підвели, Мов хочуть крайнебо підняти. Хитнувсь, хлюпнувсь, розбігся Прут, – […]...

ЛЕЖАТЬ, ЛЕЖАТЬ СНІГИ І Лежать, лежать сніги, пливуть ліси у крайню Раїну, де над вітром – дальня путь. І гаснуть голоси граків, і […]...

“Як ти лежала горілиць…” Як ти лежала горілиць На полонинській крутогорі, Внизу ницьма стояли зорі. На білу грудь дививсь Господь І думав, як це […]...

СОНЕТ ПРО СОНЕТИ Ярославу Дорошенку Мені сонети Ваші не байдужі, Нераз до них торкаюся чолом В поривах серця, мій шляхетний друже, Коли стаю […]...

ВІКНО ЗИМОВОГО ВАГОНУ Лежать, лежать сніги, пливуть ліси у крайню Раїну, де над вітром – дальня путь. І гаснуть голоси граків і вечір […]...

ЯЙЦЕ-РАЙЦЕ Лежать наша баба на дні домовини – Малий, поморщений грибок засушений. Дзвін мосяжним горлом голосить новину, А нам, дай Боже, […]...

ПЛЕСО БАТТИКАЛОА До вуха – долоню, До серця – долоні. Дослухайте! Щоб ні звуку від вас не втікало. Чуєте? Десь на далекім […]...

БЕЗНАЙМЕННА ТИША Пам’яті сіл, вимерлих під час голоду 1933 року 1. Г р у д н е в і с у т […]...

XXX. “Не затримає нас дзеркало…” Не затримає нас дзеркало спаралізованими руками, і стіни, плиткою пам’яттю, не пригадають нашої присутности. Лиш ліжко, лежачи горілиць, ще чутиме […]...

ПОЛЮВАННЯ Полюють на козуль і кабанів, Качок стріляють, і зайців, і лосів. По хащах бродять зграї дикунів – Панків місцевих і […]...

В казематі (“Ой три шляхи широкії…”) VI Ой три шляхи широкії Докупи зійшлися. На чужину з України Брати розійшлися. Покинули стару матір. Той жінку покинув, А […]...

БУЛО, БУЛО “…червоні барони” Л. Кучма …У мене сад, ще й з пасікою сад, У мене став – зітхають, що краса… Я […]...

“Єдина, з твоїх фантазій…” Єдина, з твоїх фантазій Мені в пам’ятку єдина… Мужчина з крилом підбитим Схилився над юною жінкою. Вуста її спрагло кличуть, […]...

МУЗИКА Пам’яті Інокентія Анненського Уночі налетіли вони – Чорний вихор у чорному світі – І заплакали дочки й сини, Що батьки […]...

Скорбні пісні. “Не винен я тому, що сумно співаю…” Не винен я тому, що сумно співаю, Брати мої! Що слово до слова нескладно складаю – Простіть мені! Не радість […]...

ОСТРІВ БЕРЕЗАНЬ Здається, скільки того острівця… Була ж уся країна полем брані. Про Брест не все ми знаєм до кінця, Та що […]...

ПЕРЕВАЛ Гора, дорога, перевал, Стара каплиця на вершині. А далі – обрій, як обвал, І небеса, високі й сині. У небесах […]...

ДО “БРОДІВ” – “Ой, мабуть, не гаразд Учинили ми, браття. Покладем для них наше завзяття – А за що? За ту безліч […]...

“Багато небесної сходить краси…” Багато небесної сходить краси на кичери лисі, на наші обійстя і наші ліси… І тихо у лісі. Один прилітав на […]...

ДО МУДРОСТІ Тим, хто дарує людям Вічну Мудрість книг – присвячую. У тиші Храму, де живуть слова І мови, й пісні рідної […]...

Related posts: