ПЕРЕПІЛКА
В присмерку липнева далина,
Тепле літо на сопілці грає.
Прихилився вечір до вікна
І мене любов’ю огортає.
А із поля голос доліта,
Він мені – один у цілім світі.
Там, де смужка неба золота,
Заблудилась перепілка в житі.
Як падуть зірниці на траву,
Понесу я в степ свою надію:
Відшукаю пташку степову,
Коло свого серця обігрію.
Тільки ти нікому не кажи,
Ніченько ласкава, тихокрила,
Що мене, хмільного, на межі
Цілувала перепілка мила.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- “ПЕРЕПІЛКА В ЖИТТІ – РАДІСТЬ…” Перепілка в житі – радість. В пшеницях волошки – смуток. Ворон з ріль – печаль. Гей, ти, коню, вибий іскру! […]...
- ЗГАДАЙ МЕНЕ Коли за дальнім небосхилом Червона птаха промайне Та вистелить зірчатий килим, – Згадай мене, згадай мене. Згадай, коли огорне туга […]...
- ДО НАРОДНОЇ ПІСНІ О пісне народна! Одна ти мене, Лиш одна ти мене не кидаєш. І куди тільки доля мене не жене – […]...
- “Я тебе непогасну, як вічність…” Я тебе непогасну, як вічність, До причастя прошу і до віри. Ти прости мою стомлену грішність, І пробач недолугі зневіри. […]...
- ДВА НАПИСИ ПРИ ДОРОЗІ І. “ТУТ ПОЧИНАЄТЬВСЯ ОСПІВАНА НАРОДОМ УКРАЇНСЬКА РІЧКА ЯТРАНЬ” За Уманню – тиха зелена долина, Правічний лісок-степовик чи байрак… І що […]...
- ПАМ’ЯТЬ Луги забувають торішню траву, Ліси забувають торішнє листя. Зерно забуває ріллю степову, А люди – своїх попередників лиця. Та в […]...
- РІДНА МОВА Вивчайте, любіть свою мову, як світлу Вітчизну любіть, як стягів красу малинову, як рідного неба блакить. Нехай в твоїм серці […]...
- ЗВИЧАЙНІ МОНОЛОГИ Я хочу задзвонити вам в серця, я молодий! А дівчина моя, немов забризкана в очах блакиттю а я стара, стара, […]...
- ТИ ПИШНУ КОСУ РОЗПЛЕЛА СВОЮ Ти пишну косу розплела свою – Нараз війнули пахощі на мене Прив’яле сіно і трава зелена. Ти пишну косу розплела […]...
- НА ЧУЖИНІ Там, де мене ніхто не знає, Ані людина, ні мотиль, Там тиша, час не проминає, Стоїть, мов океан без хвиль. […]...
- “Нехотячи найближчого образив…” Нехотячи найближчого образив Солоним словом із киплячої ропи… Ловлю на думці я себе щоразу: Когось недолюбив, Чогось недоробив… Іще я […]...
- “Як увечері блукаю…” Як увечері блукаю По задуманім гаю, Чую серцем коло себе Постать ніжную твою. Чи не твій вуаль се білий, Чи […]...
- “Воістину! Нема нічого в світі…” Воістину! Нема нічого в світі над голубу траву… Лицем впади і не дивись, не дихай: легко. Хвилі тобі ворушать милі […]...
- СПОЛОХИ Вечір. Сухо. А десь блискавиці. Як черінь, жнивне поле пашить. Полохливі далекі зірниці – Кінь червоний по полю біжить. А […]...
- Із циклу “ЗГОРІЛА КОРЧМА” Я так тебе люблю. За Вінницею – осінь. Іще Південний, а уже холодний Буг, Із винниць п’яний дим лежить в […]...
- НАД БЕРЕГАМИ ВЕСНОТАЛУ Назріває скресання Дніпра, наливаються соками лози. Ще навколо непевна пора – за відлигами ходять морози. Ще дерева бринять у льоду, […]...
- “Гей, піду я в ті зелені гори…” Гей, піду я в ті зелені гори, Де смереки гомонять високі, Понесу я жалі одинокі Та й пущу їх у […]...
- СТАРИЙ КОРОЛЬ На троні зі своїх костей, що скриплять, і з власної розхитаної тіні він сидить у короні з мух на лисій […]...
- Із циклу “ВЕСЕЛКА” ОСТАННЯ ПІСЕНЬКА – Веселко, Веселко, чи маєш свою Вкраїну? – А моя Вкраїна – то небо синє після чорного. – […]...
- “В дні, прожиті печально і просто…” В дні, прожиті печально і просто, все було як незайманий сніг. Темнооким чудесним гостем я чекала тебе з доріг. Забарився, […]...
- ЗНАЧЕННЯ ВРАЗИ Я нікому не суддя! і знаю тінь свою в тропі щоденній. Коло башти присудив до зламу грім – ялину, кору […]...
- “Серед моря думок мій вітрильник пливе…” “Людина живе після смерті доти, поки про неї думає хоч би одна жива душа”. Народна мудрість Серед моря думок твій […]...
- “Яблуко додолу струсять віти…” Яблуко додолу струсять віти, І воно вже в кроні засяє. А зернятко ще надію має Яблуню собою відтворити. Нам дано […]...
- НАДІЯ Hi долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна: Надія вернутись ще раз на Вкраїну, Поглянути ще раз […]...
- ЯК Я ВИБИРАВСЯ З ЖУРБОЮ Як я вибирався з журбою В чужину за тисячу миль, Без впину летів наді мною, Проводжав мене чорний мотиль. Куди […]...
- ТУГА Не чути зозуль, нема й солов’я, Якими дзвеніла юність моя. Ні дуба, ні клена… Лише землі Вклоняються лячно вбогі паплі: […]...
- ЧЕРЕЗ ПАРКИ ТА МАЙДАНИ Ішов я вранці повз Червоний дім, Тим парком, де Кобзар схилився думно, Та й зупинивсь, почувши ці слова: – А […]...
- ЧОЛОВІЧИЙ ТАНЕЦЬ Ти мусиш танцювати аркан. Хоч раз. Хоч раз ти повинен відчути, як тяжко рветься на цій землі древнє чоловіче коло, […]...
- Що беремо з собою На побачення букет руж або квитки на яку-небудь прем’єру; в дорогу – задавлені хвороби чи бестселер з револьвером на обкладинці; […]...
- “Розлютувався лютий надаремно…” Розлютувався лютий надаремно: скоро з стріх закапає вода, вийде в поле віл під’яремний, і я помандрую, як Сковорода. Передо мною […]...
- У ЛІСОВОМУ КАБІНЕТІ В кабінеті лісовому, На кленовому пеньку, Після зливи, після грому Риму я кував дзвінку. На всі боки – вікна, двері! […]...
- ЗІЛЄ Ой ворон коник, та вороненький, Та молод улан, молоденький, Та повалився до сідельця, А кров заграла право з серця По […]...
- ВОЛОХ За морем степ, край моря степ, В степах волох з шатрами ходить: Крива коса, зубчастий серп Волоха в поле не […]...
- СТЕП Ходе Степ. Замислений Степ. А на ньому синій, синій жупан. За туманом – туман і татарські загони… Розсипається Степ синім […]...
- ІІ. БІЛА ПРИЧІЛЬНА СТІНА А за мною щовечора Ходить біла хатня стіна З вікном і голубими віконницями, Із пташенятами під стріхою, З відблисками призахідного […]...
- МОГИЛА Десь далеко в чистім полі Могила стоїть, Округ неї на роздоллі Та тирса шумить; Степ широкий розіслався, Небо та земля; […]...
- МАКАРІВСЬКИЙ ЯР І степ, і літо, й сонце яре, Долина Висі дорога… І що мені із того яру, Що крізь дитинство проляга? […]...
- ПЛЕСО БАТТИКАЛОА До вуха – долоню, До серця – долоні. Дослухайте! Щоб ні звуку від вас не втікало. Чуєте? Десь на далекім […]...
- “Думи мої, думи мої…” Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?.. Чом вас вітер не розвіяв В […]...
- ШЕВЧЕНКО Люблю Отчизну я, но странною любовью. М. Лєрмонтов У мене дивна. Не прикрюся, коли я знов Не догодив вам. І […]...