Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






НА ТЕЛЕСТУДІЇ

Дмитрові Павличку

Ти говорив про невмирущість хліба –
І в пам’яті розвиднилось село.
Зневажливі юпітерові німби,
Світилося бліде твоє чоло.

Із ненависті, з болю, із любові
Бринів твій голос, ніби колосок,
І ти вмирав і воскресав у слові,
Що падало в чорнозем, не в пісок.

Привів ти матір з вранішнього лану,
І подих з вітром братаних колиб,
І дівчину, колись тобою знану,
Що, необачна, розтоптала хліб…

І так було нам звично в тому колі,
Що й досі не вгадається мені,
Чи то вогні заговорили в полі,
Чи просто телестудії вогні.

Кінця не буде…
Був лише початок,
Понад яким уже не владен час.
І жнивним полем нам шумів Хрещатик,
І словом зерням падало між нас.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,00 out of 5)

НА ТЕЛЕСТУДІЇ - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР