Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ЛАМАЄМО СТАРУ ХАТУ

І крокви, й сохи поточила шашіль,
У землю вгрузли стіни по віконниці…
Ти вибачай нам, добра хато наша,
В тобі було так небагато сонця.

Зате ти мала піч – сім’ї колиску,
Кружало хліба – на полиці покотом –
Та рідну пісню, що стелилась низько,
Об стелю щоб не вдаритись на покуті.

Прощаємось. Ти славно відслужила
І нам, малим, батькам, дідам і прадідам.
Отут ми і сміялись, і тужили,
Та стіни твої завжди були раді нам.

Знайшли іржавий пугач на горищі,
Багнет німецький, що стирчав під стріхою.
– Гей, дітлахи, хутчій підходьте ближче
Та помилуйтесь іграшками – втіхою!

В новий фундамент сипали пшеницю,
Щоб в хату – хліб та колоски – до обрію.
А мати потаймиру, як годиться,
Ще й п’ятаком підвалини задобрила.

І встав будинок на старім подвір’ї,
Вже й молодий садок сягнув до озера…
А на хатину нашу в надвечір’я
Упала тінь бульдозера.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ЛАМАЄМО СТАРУ ХАТУ - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР