Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

ДУМКА КОБЗАРЕВОГО ПОВОДИРЯ. (З давнини)

Ходім, батьку, на базари,
Де витрішки горять,
Де твоєї пісні чари
Усім верховодять.

Потанцюють, хто завзятий,
Коли тремтять жижки,
А від думи, що крилата,
І заплачуть нишком.

Ходім, славний, в різномов’я,
Скрізь є добрі люди.
Той дасть чарку на здоров’я,
Той – стусана в груди.

Ми вже звикли, слава богу,
До жари й хуртечі…
Той дасть хліба на дорогу,
Той – стусана в плечі.

І пошани, і догани,
Й мідяка підкинуть…
Ідуть просто в балагани,
А до тебе – линуть.

Заспівай їм про ординців,
Про козацьку славу…
До ворожки – по одинці,
А до тебе – плавом.

Позлітались до улія
І бджоли, і трутні…
Співай, співай, бо забудуть
Минуле й майбутнє.

Грай, кобзарю! Річ вістима,
За гроші й задарма,
А я тебе берегтиму
Від лиха-жандарма.

Жандарм з шаблею при боці…
Тихше б треба грати,
Бо у нього в кожнім оці:
За грати! За грати!

…Палець пальця переймає –
І такечки, і отак!
Не бійсь, батьку, дубця маю,
Щоб відгонити собак.

І догляну твою кобзу
Від сльоти й завії,
А до того, – щоб не вкрали
Які лиходії.

Ходім, добрий, бо ждуть тебе
В Києві й Хоролі…
Поки тебе водитиму,
Виросту поволі.

Не забувши батька й неньку,
На ноги зведуся.
Мо’, на кобзі помаленьку
І сам научуся.

Затанцюють, хто завзятий,
Коли тремтять жижки,
А від думи, що крилата,
І заплачуть нишком.

Виповідай, моя кобзо,
Трепетне і сутнє.
Виповідуй, бо забудуть
Минуле й майбутнє.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ДУМКА КОБЗАРЕВОГО ПОВОДИРЯ. (З давнини) - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР