Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






3. Ще крок, ще два – у людський вир

Ще крок, ще два – у людський вир,
Ще поворот, півповорота –
І Святогорський монастир
Відкриє ковані ворота.
І промінь сонячний ступив
На сходини, ногами стерті, –
До місця, що поет купив
За кілька місяців до смерті.
Він розірвав тенет вузли,
У небі крилить полудневім,
Хоч навіть мертвого везли
Вночі під наглядом царевим.
І смерть, і смертних обдурив,
Убивців сущих і грядущих, –
Свій дух зоставив серед нив,
В лугах, повітрі, водах, пущах…
Його в могилі не було,
Як новоявлені вандали
Росії золоте чоло
І нашу славу мінували.
Орда забрьоханих заброд
На яснім псковськім тиховодді
Ті міни клала під народ,
Бо жив поет в своїм народі.
…А вже із храму слово, спів
Міцніють, набирають лету…
Він клапоть пагорба купив,
А став володарем планети.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

3. Ще крок, ще два – у людський вир - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР