16. ХОДЯЙ НА КРИЛУ ВІТРЕНЮ

Related posts:

1. “Огорну тебе теплим плащем…” Огорну тебе теплим плащем На осіннім холодному вітрі. Губи зрошені тихим плачем – Поцілунку солоного вістря – Я устами зашерхлими […]...
2. ЯРОСЛАВНА не знаю як прочитати залізний степовий запах скигління чайки багрець неба ось айва б’є поклін землі дрижить струна? тятива? де […]...
3. ПОСІВАННЯ Падав камінчик по опадах з неба, простір світився снігами крізь тебе, поле безплідне бігло з-під ніг, щоб розповзтись на повісмо […]...
4. ПЕРШИЙ СНІГ Впали з неба уночі Незвичайні калачі, Пишні-пишні, свіжі-свіжі, Наче квіти білосніжні. На дерева у дворі Сіли вранці снігурі, Поміж вітами […]...
5. “Здалеку надходять…” Здалеку надходять. Із душі тихої – ще жовта й старовинна… Афин запах, потім запах сіна. Потім ночі, дні й роки […]...
6. “Я скучив по тобі, де небо молоде…” Я скучив по тобі, де небо молоде, Два наших імені розлука вполювала Й за руки їх, розлучених, веде, Отак довіку […]...
7. ВИСОКІ ДЕРЕВА Далеке крайнебо, пропахле пригаслими зорями, і стиглими зорями, й степом, де колос і цвіт. Чому ж ти, крайнебо, такими плугами […]...
8. 3. ЩО Я РОБИВ ВЕЧОРОМ? Підпертий книжкою мого єдиного друга, Жана-Ніколя-Артюра, я дивився на цвинтар моря з нагробками хвиль на ньому, на заході, на перлямутровім […]...
9. ПАМ’ЯТІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ ТА ОЛЬГИ КОБИЛЯНСЬКОЇ Дві білі птиці у високім небі Так радісно, так ніжно обнялися. Злітає перша – на Карпатський гребінь, А друга над […]...
10. КВІТИ У гарному будинку на вікні Бриніли Квіти у макітрі; Тихесенько вони гойдалися на вітрі, Радіючи весні. На другому вікні стояли […]...
11. ПАПОРОТЬ Птиці зелені у пізню пору спати злетілись на свійжий поруб. Тихо спустились на жовту глицю птиці зелені, зелені птиці. Крилами […]...
12. НА ЛІСОВОМУ КОРДОНІ Шумлять на вітрі сосни вікові, Ані на мить не замовкають птиці. Вузенька стежка в’ється у траві, Протоптана в долину до […]...
13. АПОКРИФИ ВЕСНИ Дерева нагнула блакить, і стало тепліше від неба. Ти руки в цвіту намочила і, вимивши тіло, в’язала плоди. Закільчилось в […]...
14. ЇЇ СТАН Втихає вітер, замовкають птиці І найстрункіші заздрять дерева; Лискучим шовком клониться трава, Коли ходу почує чарівниці. Уже схилилась: як жаркі […]...
15. ПІЗНЯ ВЕСНА у вісімдесятім році весна пізнилася у Джорджії, не могла зазеленити краєвиди, ні вразити неспокоєм душу. Лише на голім дереві, яке […]...
16. “Я роздягнув тебе в уяві…” Я роздягнув тебе в уяві І вивів голу на поля… Як діти, колоски тужаві До тебе бігли віддаля. Твоє чоло […]...
17. КЛЕЧАЛЬНА СУБОТА В кучеряву зелену пору Прихилилося літо до двору. Навстіж – очі, і двері, і вікна! Хай природа до мене звикне. […]...
18. ЛИСТОПАД Мідь тоншає, шерхльована вітрами, широкий звук летить над головами, що ледве й чуть, як цвяхи золоті пришпилюють розковзані путі – […]...
19. ДРУЗІВ ЗДОБУТИ ВАЖКО якщо розмовляючи з низькорослим скажу про таких як він курдупель карлик цурпалок одразу наживу собі ворога але якщо коренастому блондинові […]...
20. РУТА Р. Е. Листопадні зорі неприхильні до любови. Падаючи, відмежовують себе від неба і людей від себе. Пробираючись крізь зорі, затрачаю […]...
21. “У сіро-жовтому камені…” У сіро-жовтому камені Кубляться хижі орли, Зійшли перші квіти На скелі Пітії. Кітерон зносить мед і отари, Салямінська затока Міниться […]...
22. ПРИ СВІТЛІ МІСЯЦЯ Повернутись електричкою Пізно увечері, Привезти із собою Татарського зілля, Очеретових котиків Чи соснових шишок. Покласти усе на балконі, Вимкнути світло […]...
23. СЕРПЕНЬ Під рапавим небом бляшаний краєвид, дерева форми кривавих плям, люди, порожні, і такі, що валяться, як будинки, між порожніми паркувальними […]...
24. ДІЯГНОЗ Зенкові Der Tod ist gross. Wir sind die Seinen lachenden Munds. Wenn wir uns mitten im Leben meinen, wagt er […]...
25. РОЗРАДА Ти не дивися на мене очима, повними рос; Твої пальці торкають моєї душі, як арфи, Ти колишеш її глибокими хвилями […]...
26. “Вечорами, коли спить село…” Вечорами, коли спить село І віє з лугу щемним духом м’яти, Виходим з батьком, як колись було, На тепле сіно […]...
27. ЧИ ЗНАЄШ ТИ Лісова пісня Чи знаєш ти найкращу в світі пісню, Як ліс шумить і грає темний бір? Чи знаєш ти цю […]...
28. “Крізь час, і простір, і крізь дерева, освітлені ніччю…” Крізь час, і простір, і крізь дерева, освітлені ніччю, Летить на мене доля моєї Вітчизни і людства. І сиза чайка […]...
29. “будуєш човни поїзди машини…” будуєш човни поїзди машини які видовжують тебе на метрах кілометрах мегаметрах будуєш літаки ракети які вивищують тебе на небо стискаєш […]...
30. 24. ПРЕВИСПРЕННАЯ ТВОЯ Розсипаєш над землею тьму і встановлюється ніч. Звірі розсувають хащі і бредуть крізь темінь. Підносиш понад видноколо лик і встановлюєш […]...
31. КИЇВСЬКА МЕДИТАЦІЯ Гудуть машини, і щебечуть птиці, Шумлять на вітрі сквери і сади. У велелюднім гомоні столиці Не відчуваєш подиху біди. Вона […]...
32. “Ударив дощ, заколихав…” Ударив дощ, заколихав Полудня спокій величавий, З квітучого горошку галяв Стовпи метеликів підняв. Де ж ти? Твоєї пісні звук Линувши […]...
33. “Ніч відходить, як море від берега…” Ніч відходить, як море від берега, А на дні залишаються трави і птиці, Залишається річка, оточена вербами, Залишаються сизі озера […]...
34. ПТИЦІ З мого серця вилітають птиці. Вилітають. І летять, летять. В небі їм ніде не зупиниться і не повернутись їм назад. […]...
35. ДВАНАДЦЯТЬ 1 Зануривши голову у білу, впадеш в заламані коліна, тебе обмарить і повіриш у нерозгаданості тіла; в п’янкому мареві почуєш […]...
36. “Я тебе відкриваю по зорях…” Я тебе відкриваю по зорях, Що лагідно дивляться вниз, І по тихому шелесту листя, Що так віє принадою… І в […]...
37. ОГЛЯДАЮЧИСЬ На тій горі вітри збивають з ніг, сльозяться очі і в очах дерева. З гори течуть, звиваючись… Лиш хата стоїть […]...
38. “Жінки і квіти. Квіти і жінки…” Жінки і квіти. Квіти і жінки. Ідуть-минають і роки, й віки, Але в минулі й нинішні часи Над їх красу […]...
39. “Звідусіль…” Звідусіль Віє березіль. До зими заклять Повені шумлять. Навсебіч Утікає ніч. На бруньках вишень Грає довше день. Це бусли Весну […]...
40. Наближення зими у всьому серце чує Наближення зими у всьому серце чує: і в шелесті листків, і в вітрі, і в стежках, що ждуть, коли блакить […]...