ОСІННЯ ЛЮБОВ

Related posts:

1. Я – квітка осіння… Дощі мене мочать Я – квітка осіння… Дощі мене мочать, рве вітер мої пелюстки… І сонце на мене світити не хоче, тумани пливуть […]...
2. “Тиха осіння пора…” Тиха осіння пора, Лагідна, сонячна днина. Чайка над плесом Дніпра, В небі печаль журавлина. В мирній задумі гора, Далі імлою […]...
3. “Туман, дощі, сльота осіння…” Туман, дощі, сльота осіння, Замовк в лісах останній птах. І жовте листя, і насіння Розвіяв вітер по світах. І де […]...
4. НІЧ ОСІННЯ ГУЛЯЄ Осіння ніч гуляє, Дощ люто в шиби б’є; Куди тепер мандруєш, Кохання ти моє? Пуста, самотня хата, Заводить з вітром […]...
5. “Осіння ніч. Безмовне поле…” Осіння ніч. Безмовне поле. Під місяцем блищить ріка. І хрестять сиві виднокола Невтомні руки вітряка. Земля замислена і строга, І […]...
6. ОСІННЯ ОБНОВА Терпкий, неначе тютюновий, На пальцях запах хризантем… Пора осінньої обнови – Вже час нових шукати тем. І ти від свіжих […]...
7. ОСІННЯ ГОЛУБІНЬ Ще небо, як берлінська синь; Ніхто небесного блавату Не зможе словом змалювати, Ні блиску ранньої роси На білих айстрах, тонко […]...
8. “Осіння ніч… Коротка, як і влітку…” Осіння ніч… Коротка, як і влітку… – Ніщо не вдієш, дівчино, прощай! – Я буду ждать. Повернешся ти швидко? – […]...
9. ПОРА Вже й сум посивів від турбот щоденних, (Старіються в цім світі й почування). В саду достиглих слив співає вітер, Осінню […]...
10. “Гукнула далечінь осіння…” Гукнула далечінь осіння, А ліс лункий стояв, мов храм, Возвівши готики склепіння. Від рани зашивався шрам Цвірінькотом, джмеля басоллю, Ледь […]...
11. Дочекалися. Під небом зацвіла осіння рана З циклу “Нотатки фенолога” Дочекалися. Під небом зацвіла осіння рана – в золотій оселі смутку не живу, а розкошую. Трохи […]...
12. “У СОНЯШНИХ ГАЛЯВИН ТИШІ…” У соняшних галявин тиші Осіння править благодать, Прудкі бурундуки чутніше Опалим листям шарудять. Я до сухого шарудіння, Завмерши, прислухаюсь мить, […]...
13. ЛЮБОВ ДО ЖІНКИ Знов у душі тривога не стиха: Дорослий син – мов гілочка суха. Робота – дім, робота – дім, і знову, […]...
14. ГРОЗА Як легко нам любить весною Бурхливу тимчасовість гроз З їх перспективою ясною, Коли уже минув мороз. Як прото бачити у […]...
15. Любов – це безкiнечний шлях пiзнання! Любов – це безкiнечний шлях пiзнання! Любов’ю дихають, а не грiшать. Що глибша i чутливiша душа, То довше i яскравiше […]...
16. ПОРА Пора звикати до суворих слів, Твердих, як золоте дубове брусся, Пора навчити дочок і синів, Що Україна – мати, не […]...
17. НЕЗБАГНЕННА ЛЮБОВ ДО МЕЛЬНИКУВАННЯ Я додому поїду, В ШтенЕвім млині, де стіни можна їсти, ніби хліб, наймуся мельником і стану заробляти цеберчик кукурудзи день […]...
18. “Краса й любов – як ранішня роса…” Краса й любов – як ранішня роса, Що навмання освіжує левади. Та тільки сонце вийде в небеса – Зникає все, […]...
19. Любов – кошмар, любов – наруга Любов – кошмар, любов – наруга, Любов – насмішка над собою… Як день і ніч – одна і друга, Як […]...
20. КУДА? – Куда ти йдеш, єдиний мій? – Я й сам не знаю, де! Хіба ж та доля вповіда, Куда вна […]...
21. ЛЮБОВ. МОТИВ КОНЕСКІ Сухого списа Ввіткнули мені у серце І там закріпили. Старанно й дбайливо. Потім сказали: – Вір і чекай, Поки зазеленіє....
22. “Яка любов! Минула ціла вічність…” Яка любов! Минула ціла вічність, як я любив. І марив день за днем, що все спливе і пам’ять промине розлуку, […]...
23. ПРИТЧА ПРО ЛЮБОВ І ЗРАДУ Кохали, вірили, клялись, І от між ними – прірва зради. Зійшлись дороги й розійшлись, І вже на те немає ради. […]...
24. “Любов чи ні – не знаю…” Любов чи ні – не знаю… Тінь, смуток, тишина, Ніде життя немає, На світі ти – одна. Колись було – […]...
25. ЕЛЕГІЯ Одійд е, і вишневі сади одійд уть, Одійде, і моя біля тебе пора одійде, Не од ійде, не знаю, але […]...
26. ПОПЕЛИСТА ОСІННЯ СМЕРЕКА 1 Ти мені сказала, що три дні тому між літаючого листу бачила смереку на груні: на боках – від моху […]...
27. ЛЮБОВ Я вас люблю. Чому? Не знаю. Та тільки кров моя пече і в жилах муку розливаю, мов синє золото очей… […]...
28. У СИНЮ ДАЛЬ У синю даль твій шлях біжить, І йдеш ти рад не рад, А за тобою плач летить, Оглянешся назад – […]...
29. “Колись ми тут любов’ю пломеніли…” Колись ми тут любов’ю пломеніли І шепотіли: лиш не розлюби! Гаїв поважних стомлені дуби Про щось тоді таємне шепотіли. І […]...
30. “Вона жива, любов моя єдина…” Вона жива, любов моя єдина, ніщо її у серці не уб’є. Примара щастя огортає димом обличчя неціловане твоє. Не треба […]...
31. ДО ШКОЛИ Ну, прокидайтеся, діти: Ранок – до книжки пора! Сонечко вспіло залити Все посереду двора! Швидше вдягайтесь до школи! Кращі прогаєте […]...
32. “Влюбляйся любов’ю сина…” “Влюбляйся любов’ю сина В цей прапор – у зорі й смуги, В цю землю, яка єдина Забрала тебе з наруги. […]...
33. ЛЮБОВ Обраную мою люблю так якось безрозсудно. То слова гострієм Її немов гадюку розсікаю, То знов беру, як запах полуниць. Тому […]...
34. “Люблю людей. Але моя любов…” Люблю людей. Але моя любов Клубком кривавим запеклась у грудях. Оглянуся – і помічаю знов: Чогось істотного бракує в людях. […]...
35. СЕРПЕНЬ Невтомні здавна, трудолюбні бджоли Передостанній наливають мед У стільники. І, вдячний наперед, Раює гойно вулик ясночолий. Пора збирання надійшла на […]...
36. “Цить, серце, цить!…” Цить, серце, цить! Таж ти кохало, І раювало, й горювало, І наболілося досить – Цить, серце, цить! Весні кінець, Пшениця […]...
37. ПІЗНЄ ЛІТО Синиця з цвіркотом вікном нераз Влітає вістку про город подати: Осіння наступає вже пора, І жовкнуть листя й гарбузи пузаті. […]...
38. ОСІННЄ (“Лементує мева над лиманом…”) Лементує мева над лиманом – Чуєш, наче ридма птах рида. Вересневим вже кінець оманам, Глянь – рідіє осока руда На […]...
39. ЛЮБОВ МАЙСТРА Вклоніться, люди, майстрові старому, володареві слова й ремесла! Крізь біль і радість, роздуми і втому любов його промінням проросла. Любов […]...
40. ВИРІЙ Замкнувши простір в чистому обличчі, ти піднесешся на вершок величчя: попереду на ширину зітхання триває густокриле кружеляння. То – лебеді? […]...