“ДЕ РІДНИЙ ДІМ – ДЕ СЛІД ЙОГО?”

Related posts:

1. ЛЮДСЬКИЙ СЛІД Це він і вона, залишаючи слід, Спішили назустріч рокованій миті. Чотири мільйони невивчених літ Чадів цей вулкан на сліди піврозмиті. […]...
2. ПІСНЯ ПРО БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО Як Хмельницький в бій ішов, В бій під Жовті Води, – У проміннях корогов Ніс зорю свободи! Гей, не бійся […]...
3. КАМІЛЛЯ крізь амбразури зазирає день виблискують у сонці барди – моє найвище свято як доля не дозволить вітчизні дати перемогу я […]...
4. Новгородці Біля озера Ільменя Став Великий Новгород, Збудував його слов’янський З фінським змішаний народ. Не було ладу у його, Вічно рід […]...
5. РІДНИЙ ДРУГ Зринали друзі, наче сон, бувало, й сидори носили. А друг порібен, як озон, коли вже дихати несила. А друг приходить […]...
6. РІДНИЙ КИЇВ Дніпр широкий, пісня солов’їна, На каштанах голуба роса… Рідний Київ – серце України, Наша слава, гордість і краса! Розлилися вулиці […]...
7. СЛІД НА ЗЕМЛІ Сповита пелюстками, як дитя, Злетіла в небо журавлина пісня… Чому ми відкладаєм на опісля Найкращі миті нашого життя? Чому завчас […]...
8. “Україно, мій рідний краю…” Україно, мій рідний краю, Вічна туго, предвічна кров! Чи дійду до твого розмаю? Чи побачу Славуту знов? Чи вернуся з […]...
9. “Засніжений рідний Тернопіль…” Засніжений рідний Тернопіль Ялини, як вартою, вкрив. Над жар горобин – білий попіл, То віхолу крутять вітри. Я знову проїздом, […]...
10. “Оплакую молодість – де її слід?..” Оплакую молодість – де її слід? А слід – у ріці, що перейдена вбрід, І альфа, й омега, і зоряна […]...
11. ІМ’ЯМ ЛЮДИНИ І НАРОДУ Я єсть народ… П. Тичина Я єсть народ. Моєї правди сила Влилась в Закону нашого слова. Я єсть Людина, в […]...
12. “ти бачиш нині слід коня” ти бачиш нині слід коня ти чуєш тихий блюз поблизу і пророкуєш вигнання ясних дерев з ясного лісу ти йдеш […]...
13. Ізяслав і поділ України Золоте, незлобне серце Мав у грудях Ізяслав, – Все він думав, все молився, Все він вірив і прощав. І дитячою […]...
14. РАНОК (“Його зозуля на крилі принесла…”) Його зозуля на крилі принесла І птаство будить у гаї “ку-ку”, Рибалка-вітер променисті весла Занурює у повінь гомінку Густих ланів, […]...
15. “Давно затерся слід копит…” Давно затерся слід копит. Давно вже коні продудніли. А далечі очам не спать, не похилити слів дозрілих. Якби хоч здалеку […]...
16. “Слід копитів занесло сивим димом…” Слід копитів занесло сивим димом, Упала гілка – лапа снігова, І вітром, невловимим і незримим, Гойдає омертвелі дерева. І тіні […]...
17. “Згорають очі слів, згорають слів повіки…” Згорають очі слів, згорають слів повіки. Та є слова, що рвуть байдужий рот. Це наше слово. Жить йому повіки. Народ […]...
18. “12. його долоні…” його долоні розпливаються в мені його зіниці розчиняються в моєму зорі його обличчя прибирає мої риси...
19. І Є НАРОД На сизих пагорбах рясне село горіє, І сірі вітряки докрилюють свій вік. В брунатних берегах ріка багряна мріє, І гай […]...
20. Український perpetuum mobile, або Машина української незалежності “Кравчучка” стала “кучмовозом”: Іде вперед наш рідний край. Всупір морозам і прогнозам, Він ще тримається, гай-гай. Народ везе – яка […]...
21. ШЕВЧЕНКО Крізь хмару – хмара, крізь зорю – зоря, Крізь долю – доля, через сутність – сутнє. Отак крізь мужню музу […]...
22. Його вулиця Він теж мріяв про прим’яту траву, про блузку, розстебнуту на грудях, він був молодим – ледве виповнилося вісімнадцять років. Тільки […]...
23. “це звільнення – і Ти його звели…” це звільнення – і Ти його звели. навсмак слова, народжені з початого. є книга трав, що рястом запечатана, – її […]...
24. БОЛУНГО І ЙОГО СМЕРТЬ “Ти старий і немічний”, Сказав хамелеон Болунгові. “Віддай мені свою рогату худобу, Нехай я посію місяць”. – “Змилуйсь, хамелеоне, Почекай, […]...
25. “Він був як полум’я. Його рядки…” Та не однаково мені… Шевченко Він був як полум’я. Його рядки – Дзвінкі і небезпечні, наче криця, Переживуть і жито, […]...
26. “Як догнали його на полі…” Як догнали його на полі, – Крикнув гончий: “Агій, поганий!” Батоги – на рамена голі, Кольки терну – в гарячі […]...
27. ДИМ Вночі з’явився дим, подібний до туману, Він в хату увійшов, як злодій, крізь вікно… Блакитні очі мав, як хвилі океану, […]...
28. “Зима панує над селом…” Зима панує над селом, Сніги засипали дороги, А Дніпр морози закули, – Він вирватись не має змоги. Замерло все… І […]...
29. “Горить моє серце, його запалила…” Горить моє серце, його запалила Гарячая іскра палкого жалю. Чому ж я не плачу? Рясними сльозами Чому я страшного вогню […]...
30. ДО МАЗЕПИ, прочитавши його біографію І Мазепо, зраднику з пращурів кривавих, З варягів, що хреста брат брату цілували І, по своїх клятьбах та присягах лукавих, […]...
31. “Уночі його вели на розстріл…” Уночі його вели на розстріл. Хтось тримав ліхтар, мов смолоскип, На неголенім обличчі гострі Волоски… Віддалік, немов цілком байдуже, Офіцер […]...
32. “Тріпоче сокіл, сріблом потемнілим…” Тріпоче сокіл, сріблом потемнілим Знімаючись у вогку височінь, – І любо впасти на зелену тінь Натрудженим і наболілим тілом. Доми, […]...
33. І. І. СРЕЗНЕВСЬКОМУ. При од’їзді його на чужину Хай милосердний Біг та святая Діва Марія Тебе боронять! Майськеє поле, Квітки червоні – Шлях буде твій; Осінь багата, Жовтеє […]...
34. СИНОЧКОВІ НА ПЕРШУ ЙОГО КОЛЯДУ 1. Іде з хоругвою колядки і прославляє урочисто ровесника, що шоколадки скидає із небес пречистих. Солодка, мов кутя, колядка сніги […]...
35. ЯК КУЗЬМУ ПРОВЧИЛА ЖІНКА ЙОГО МИЛА Повернувсь Кузьма з роботи, освіжився в ванні, Одягнув нову піжаму та й ліг на дивані. Лежить собі, проглядає журнали й […]...
36. ДО ДАНТА (прочитавши його поему “Пекло”) Хто не знає, Данте, твого горювання, Той і твого пекла страшного не взнає: З твого серця вийшли ті оповідання. В […]...
37. ВІРШІ НА ЖАЛІСНИЙ ПОГРЕБ ШЛЯХЕТНОГО ЛИЦАРЯ ПЕТРА КОНАШЕВИЧА-САГАЙДАЧНОГО гетьмана війська його королівської милості Запорозького, складені іноком Касіяном Саковичем, ректором шкіл Київських у братстві Як мужність запорожців королі пізнали, То їм за герб такого лицаря признали. Вітчизні він готовий завжди послужити І за її […]...
38. ІВАНОВІ ФРАНКОВІ (Відповідь на його Посланіє) La poesie n’a pas la verite pour objet, elle n’a qu’elle-meme. Charles Baudelaire[1] Hi, мій учителю і друже, Про мене […]...
39. “Не маєш права, рабе, на життя…” Не маєш права, рабе, на життя! – Безбатченку, запроданцю, сексоте… Тебе лякає синьо-жовтий стяг, Свята, в ім’я відродження робота. Боїшся […]...
40. ВАРФОЛОМЕЄВІ ШЕВЧЕНКОВІ (на його звістку, що заспокоїв працею свою старість) Нема в світі, рідний брате, Як своя хатина! Поживе в теплі, в затишку Вся твоя родина. А як ще коло […]...