КЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК
Тарасик набігавсь,
примчав із двора.
Уже й за уроки
сідати пора.
Ось віршика вивчив,
задачі зробив.
В щоденник заглянув
тривогу забив.
Гласить неодмінний
шкільний записник:
“Принести до школи
клумачний словник”.
Завдання у класі
він сам записав.
А що за словник то –
і досі не взнав.
Прибіг до бабусі,
що прала рушник:
– А що таке, – каже,
клумачний словник?
– Клумачний? – бабуся
на те хлопчаку. –
Та, мабуть, що носять
його в клумаку!
Сестричка сміється,
швидка на язик:
– Сам, – каже, – доклумай,
який це словник!
Та це вам не шахи,
це вам не лото:
кого не спитає –
не знає ніхто.
Спитав у сусіда –
вже дещо нове:
– В нас, – каже, – в будинку
письменник живе.
По радіо мову
веде про слова.
Слова – це перлини,
це дивні дива!
Піди ти до нього –
у нього книжки.
Він знає й розкаже
про всі словники.
Ну що ж, як розради
немає ніде,
в квартиру поета
Тарасик іде.
Ось дзвонить, заходить:
– Будь ласка, – гука, –
клумачного дайте
мені словника!
Поет усміхнувся:
– Ти просиш дарма:
клумачного, – каже,
в природі нема.
Клумачний… То, мабуть,
почулось… Пробач,
бо той, хто тлумачить,
той зветься – тлумач.
Буває, що слово
відоме давно,
а знає не кожен,
що значить воно.
І тут у пригоді
стає визначник
скарбів наших мовних –
тлумачний словник.
Тарасику, світла
твоя голова,
Ану, зустрічав ти,
наприклад, слова:
красуля, красоля?
Словник розгорни –
і зразу побачиш,
що значать вони:
красуля – красуня,
красоля – цвіток.
І тут же: краснуха –
хвороба діток.
Оце ж і тлумачний
словник! Зрозумів?
А є словники ще –
походження слів.
Любити життя –
звідси йде життєлюб.
А шлюб – від слюбитися
слюб – отже й шлюб!
Вивчатимеш мову:
слова – в голові,
любов до них – в серці,
в самому єстві.
– Слова в голові? –
розсміявся хлопчак. –
То, значить, для слів
не потрібний клумак!
Радіє письменник
з тямкого дружка:
– Як любиш, наука
тобі не важка.
Ціннюща в людини
до знань ненасить.
І їх за плечима,
тих знань, не носить.
– Спасибі! – Тарасик
додому побіг.
І ледве, зраділий,
ступив за поріг:
– Доклумав! – гукає
сестричці своїй.
А потім біжить
до бабусі мерщій.
Примчавши на кухню,
червоний, як мак:
– Бабусю, – кричить, –
не підходить клумак!
Ціннюща в людини
до знань ненасить.
І знань за плечима, –
гука, – не носить!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)