Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



БАВАРІЯ З ВІКОН ВАГОНА



Від Праги до Парижа путь ішла
Через Баварію – німецьку землю,
Що завдала народам стільки зла,
Хотіла погасити сонце Кремлю…

Так ось вона, Баварська ця земля, –
Красоля біля вікон, чорнобривці…
Хто б міг подумать, глянувши здаля,
Що тут родилися фашистські вбивці!

Доми з високопіднятим чолом,
Балкони, мезоніни…
Тісно.
Густо…
Орють волами, косять ще й серпом!
Опудало маячить на капусті…

Дубові та березові гаї,
Плантації зелені хмелю всюди…
Які красиві, справді, тут краї!
Які хороші буть повинні б люди!

Та це – з вікна вагона. Це – здаля…
А зблизька – й досі ниють мої рани,
Знов Бони твої твої гармати націля
На Схід,
Муштруючи солдатів зрана…

Червоні, чорні – всяких кольорів
Дахи домів звелися черепичні.
Похмуро знову дивиться з-під брів
На мене вся ця готика сторічна!

І кірхи, і розп’яття край воріт,
Багато барв,
Багато всюди квіту…
Не віриться, що звідси вийшла в світ
Війна, страждання сіючи по світу!

Немов саме блаженство тут, немов
Життя оцих мирян – служіння богу.
Ці квіти в вікнах…
То не квіти – кров
Мого дитяти вбитого малого!

Красоля і калачики в вікні,
У палісадниках – жоржини, маки…
Дивлюсь на них, а ув очах мені
Війни мигтять криваві й досі знаки.

Калачики на вікнах. І – війна…
Як може під одним це дахом жити?
Дивлюся на Баварію з вікна:
Це кров мого народу – ваші квіти!
У Нюрнбергу солдати йдуть в строю,
Америки заслужують прихильність…
Я був на фронті, кров пролив свою.
Ці квіти
Не притуплять мою пильність!

Поїзд Прага – Париж, 1956



БАВАРІЯ З ВІКОН ВАГОНА - НЕХОДА ІВАН ІВАНОВИЧ