“Тринадцять руж під вікнами цвіло…” - ВІНГРАНОВСЬКИЙ МИКОЛА

Тринадцять руж під вікнами цвіло,
Тринадцять руж – чотирнадцята біла.
Тринадцять дум тривожило чоло,
Тринадцять дум – чотирнадцята збігла.

Тринадцять руж під вікнами рида,
Тринадцять дум навилися на ружі…
Руда одна копиць у виднокружжі,
І сонця кров солом’яно руда.

Тринадцять руж – тринадцять кружелянь:
Червоне жовтим, жовте сірим душиться.
Ця гіркота пригашених страждань,
Ці білі квіти суму на подушці…

Це білий образ – чорний по ночах,
І зігнутих дерев неандертальці…
Ці білі руки з голубими пальцями
Горять у мене й досі на очах…

Я плачу. Все біло навколо.
Я плачу сліпими сльозами,
І мова моя пересохла…

1963

“Тринадцять руж під вікнами цвіло…”