Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

НЕВМИРУЩИЙ РУШНИЧОК

На декаду в Ташкент з України
прилетіли і старші майстри,
і з молодшої їхньої зміни
два поети: обидва – Дмитри.

Заповняють картки в готелі,
аж підходить дівча:- Я – Зухра, –
усміхаються очі веселі
до гостей з-над Славути-Дніпра.

У руках записна в неї книжка:
– Хочу, – каже, – в концерті для вас
заспівати “Рушник” Малишка, –
підкажіть українські слова.

Переглянулись два поети
(щойно в світ “Рушничок” злетів):
сяк-так знають перші куплети,
а з останнього – кілька слів.

Та не знати свого – це ж сором,
і не скажеш про це Зухрі.
Що ж, згадаєм, мовляв, відтворим,
як звучить у нас на Дніпрі.

А воно, знайоме до болю,
в голові не все ожива.
Що робить? Дали собі волю –
повставляли свої слова.

І чудово Зухра проспівала,
заворожена зала була:
“Рідна мати моя, ти ночей не доспала
і водила мене у поля край села…”

Прозвучав “Рушничок”, нівроку!
“Біс! – кричать узбеки. – Ура!”
Але якось через півроку
прибула на Вкраїну Зухра.

Виступає вона з концертом,
пісню в нашій столиці співа.
Із узбецьким легким акцентом
вимовля українські слова.

Та цікаво, що буде далі:
тут найвищі ноти бери,
бо Малишко сидить у залі, –
це помітили два Дмитри.

Пісня стелиться, пісня лине,
та чи автору це не в гнів:
слів Малишкових – дві третини,
а третина – слова Дмитрів.

– Видно, сплутали щось узбеки? –
настороживсь поет. – Що таке? –
Щось незвичне, немов далеке,
але серцеві все ж близьке!

А Дмитри підвелися знишка
(поряд ложа їх – бенуар),
поглядають в партер на Малишка, –
аплодує Зухрі пісняр.

Та кому на серце не ляже?
І Малишко просяяв:- Біс!
Я не знав, що “Рушник” мій, – каже, –
варіантами вже обріс!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,00 out of 5)

НЕВМИРУЩИЙ РУШНИЧОК - БІЛОУС ДМИТРО