ОДА
Я мов мембрана:
в шелесті,
в шумах,
в згучанні…
Я чую, як згуки проходять крізь мене,
від мене,
і далі…
– Згуки людей,
що родились раніше,
і тих, що живуть і працюють зо мною.
Людино,
я завжди з тобою!
Ось ти повертаєш додому;
Галуззя пройдених літ
шумить за тобою.
Галуззя літ,
що колись розцвітали
й давали плоди.
– Людино,
це ж ти!
Шумиш надо мною,
крізь мене
і далі
руки свої простягаєш
в прийдешнє,
за обріх наших орбіт.
– У новий золотіючий світ.
ЧЕРВОНИЙ ШЛЯХ, 1930, ч. 7-8, с. 29.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- “Шипшина важко віддає плоди…” Шипшина важко віддає плоди. Вона людей хапає за рукава. Вона кричить: – Людино, підожди! О, підожди, людино, будь ласкава. Не […]...
- Господи мой, ярость Твою не покажи надо мною Господи мой, ярость Твою не покажи надо мною, О жестоком гнЂвЂ Твоем не суди мя в грЂсЂ мем! Господи мой, […]...
- МОЛИТВА НА НIЧ ДЛЯ НАЙМЕНШИХ Як лягаю спати – Бiля мене Божа Мати, Два Ангели по боках Сплять зi мною в головах, Ти, Iсусе, будь […]...
- “Ти приходиш до мене щоночі…” Ти приходиш до мене щоночі В ту хвилину, як міцно я сплю, Зазираєш в заплакані очі І шепочеш: не плач… […]...
- “СОНЯЧНІ КЛАРНЕТИ” (1917-18)”Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух…” Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, – Лиш Сонячні Кларнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім – всі планети. […]...
- “Крізь час, і простір, і крізь дерева, освітлені ніччю…” Крізь час, і простір, і крізь дерева, освітлені ніччю, Летить на мене доля моєї Вітчизни і людства. І сиза чайка […]...
- “Я вороном не каркну на прийдешнє…” Я вороном не каркну на прийдешнє І лисом не схитрую на сьогодні. А ви де, праведні, несогрішимі, де ж ви […]...
- AD ASTRA 1 Ти зі мною. І я з тобою. В самоті навіть ми – удвох… За життєвою далиною не з’єднає нас […]...
- ДАЛІ! Далі, о далі звідусіль! Махом останніх зусиль Рвати кайдани гнилої моралі, І далі!.. І далі!.. І далі!.. В край, де […]...
- ПОМІДОРИ У нас на грядці, між високими картоплинням, росли кущі домашніх помідорів. Тяглися на осонну золотінь, та заступала зеленава тінь. Сюди […]...
- “Галуззя вербове, неначе воскове…” Галуззя вербове, неначе воскове, І свічі запалює страсний четвер. Вже скинули, земле, ми, врешті, окови, Як із-під комуни, від льоду […]...
- В РОЗМРІЯНЬ БОЛІСНІЙ ГОДИНІ В розмріянь болісній годині, Як смерк прислонить сонні гори,- Вітер з травою в полонині Веде таємні розговори. В розмріянь болісній […]...
- ‘Усі говорять: “він навіки згинув!..” Усі говорять: “він навіки згинув!” А серце каже: “ні, він не покинув!” Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча? Тремтить-бринить, […]...
- “На стрімчастих скелях…” На стрімчастих скелях, Де орли та хмари, Над могутнім морем, В осяйній блакиті – Гей, Там Розцвітали грози! Розцвітали грози… […]...
- Я знаю правду! Я знаю правду! Все прежние правды – прочь! Не надо людям с людьми на земле бороться! Смотрите: вечер, смотрите: ночь. […]...
- “За птахом піниться вода…” За птахом піниться вода. В малому полі мак червоний Пречисту хмару вигляда І макоцвітний погляд ронить. Не може бути двох […]...
- Муза А ти, пречистая, святая, Ти, сестро Феба молодая! Мене ти в пелену взяла І геть у поле однесла. І на […]...
- РАЙСЬКА ЕЛЕГІЯ Зажурилася Єва, і Адам заклопотаний ходить, і посивілі хмари висмикує Бог з бороди. Щось у цьому раю вже нічого не […]...
- РОЗМОВА РУДАНСЬКОГО З ДНІПРОМ Ой, стоїть захмарена гора та й над Чорноморем. Чую голос хвилечки Дніпра… Дніпре, поговорим! Ось лежу я посеред гори, де […]...
- СОН СВЯТОСЛАВА Я бачив сон. Важенних перел град На груди сипали мені, старому, Вдягали в ддовгу чорну паполому, Давали пити не вино, […]...
- Я Вас люблю всю жизнь и каждый день Я Вас люблю всю жизнь и каждый день. Вы надо мною как большая тень, как древний дым полярных деревень. Я […]...
- ЕПІЛОГ Я, підданка своїх обов’язків, я, васал свому королю, я люблю тебе тихо, боязко, я прощально тебе люблю. Не жалкуй за […]...
- Надо мною Me up at does… надо мною застигли меж поверхів шкляні очі отруєної миші тихо як жива що питає ти загубив […]...
- ЛИЦЕ БЕЗ ГРИМУ Ось воно – лице без гриму… Розтають слова-льодини. І струмує щось незриме від людини до людини. Нерозгадане проміння пробивається крізь […]...
- Думка (“Тяжко-важко в світі жити…”) Тяжко-важко в світі жити Сироті без роду: Нема куди прихилиться,- Хоч з гори та в воду! Утопився б молоденький, Щоб […]...
- Іду я стежкою дзвінкою…” Іду я стежкою дзвінкою, так вільно й молодо мені, і Марс горить переді мною в непереборній вишині. Над далиною голубою […]...
- ЧЕКАННЯ Лесі Звідки це нахлинуло, не знаю. Непогасним полум’ям горю, І в думках лечу за небокраї, І лише з тобою говорю. […]...
- ПШЕНИЦЯ Знов на стежку повен колос хилиться все нижче. Уклонюсь тобі я в пояс, матінко пшенице. Під половою-лускою на твоєму полі […]...
- НІЧ Од гілки часу відірвалась зірка Та й покотилась… Я дивлюсь у небо. Яка маленька ти без мене, Земле, Зі мною […]...
- X. “Не знаю, що це за ріка…” Не знаю, що це за ріка, яка несе мене, як поїзд, далеко від усього, яка поставила мур руху між мною […]...
- Мои заботы У меня много забот. Надо позаботиться о Фонтанке, чтобы она текла куда следует. Надо позаботиться об облаках, чтобы они плыли […]...
- “Доцвіли й осипалися квіти…” Доцвіли й осипалися квіти В кришталевій вазі на столі. А в саду, дрібніші і малі, Сестри їхні залишались жити. Вітер […]...
- НІЧ. ОСІНЬ …бо все мине, як сад, що на очах пошерх: нам буде тільки ніч; ніч, як псалтир – постійна; а те, […]...
- МІНЬЙОНА І Ти знаєш край, де скрізь цвітуть цитрони, Де померанці золотом блищать, Де вітерець з-під хмари прозірної На мірти дише, […]...
- ВІЛЬШАНИЙ ЦАР Хто їде під вітер нічною добою? Синка на сідельці везе під полою, Коня острогами раз по раз торкає, Дитину до […]...
- “Й чому сей залив в землю не западе…” Й чому сей залив в землю не западе… Як скорбна вдовиця за мужа труною, Піде за тобою гірка моя смута: […]...
- “Марю лиш вогневим блискавки списом…” Марю лиш вогневим блискавки списом, в голову темну мою не вцілив грім. Ти поруч поник – мукою впився. Ти пригадай […]...
- ДУМКА ПІСНІ-ПОЛОНЯНКИ Бувала я усякою – Від Марії, від Якова, Із сльозою, із притопом, То кригою, то окропом… Тепер же я полонянка […]...
- ПОВОРОТ Вернувся я, де вільхи й риби, де м’ята, іви, де квітчасті стіни; і знов цілую чорні скиби, припавши перед сонцем […]...
- “Всі ми – яблуні, облиті купоросом…” Всі ми – яблуні, облиті купоросом. Всі ми здатні родити лише дрібні гіркущі яблучка. І коли наш господар чіпляє на […]...