УСІМ ВЕСНА БУВА КРАСНА
Доки дощами весна землю змиє,
Вітром тужавим обличчя обвіє.
З теплих пташата країв прилітають,
Співанки світу веселі співають.
Жайворон крильми в повітрі тріпоче,
Голосом поле наповнити хоче.
Із зимоводдя мчить ластівка рання,
Прудко літає свободою п’яна.
Гуси у небі, качки пролітають
І журавлі он вже гнізда звивають.
Яйця нестимуть, плодитимуть діти,
Щоб потім з ними у вирій летіти.
Хоч невеликий на землю дощ плесне,
Сім’я умерла весною воскресне.
Пустить зелену траву, де ягнята
Пастися будуть і жваві лошата.
Онде худоба жирує на волі,
Зійдуть жита на зволоженім полі,
Квітів барвистих нове покоління
Зродить, мов мати, проросле насіння.
Промені сонця лиш тільки пригріють,
Зараз мурахи й жучки землю криють.
А як на ріках зійшла льоду шиба,
Зразу заграла, прокинувшись, риба.
Жаби із багон весну вже вітають
І, як уміють, про неї співають.
Бджоли в повітрі, злетівши, заграли.
Весно, веселі часи нам настали!
Голі дерева лист випустять з себе –
Рай на землі вже такий, як у небі
І Тільки дерева у листя вдягнуться,
То соловейки подячно озвуться.
Дроздик із шпаком, чижі і щиглята
Будуть природі хвалу воздавати.
Весно, ти гарна, творець твій ще кращий,
Хай же вам щастя пошле всетворящий!
Творить весна все, як Бог їй накаже,
Хай Богу кожен подяку покаже.
В ріках, на суші, в гаях, полях, селах
Зиму зміняє весна превесела.
Дай, Боже, весну щасливо зустріти
І тобі, Пане, як слід, послужити.
Дай у цю весну здоров’я на славу,
Господи, милість пошли нам ласкаву.
Хай же і сонце пускає із себе
Парості цноти, щоб бути у небі.
Як схочеш серце людське покропити,
То воно цноти нам буде плодити.
То чи ж була б нам весна така мила,
Якби в нас цноти вона не родила?
(2 votes, average: 4,50 out of 5)