ПРАПОРОНОСЦЯМ

В тих, що прапор несуть –
в тих і цілять найперше,
Прапор правди нести – то найважча із доль,
Де впиваються кулі та мислі, як шершні,
Де ні золота сила, ні вбивці пістоль
Не доможуться підступом підлої ролі,
Не зупинить шалений вогню ураган…
Прапор правди нести – нездоланного доля.
Коли падає прапороносець від ран,
Прапор крила обпалені знову простерши,
Підлітає і кличе – витязь інший трима.
Той, що з прапором, в того і цілять найперше,
Та святішого місця на світі нема!

1976 р.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Прийшла ти до мене, пречиста любове…” Прийшла ти до мене, пречиста любове, і вирвала з вуст моїх з коренем слово, і подихом горло порожнє спалила, гукнути […]...

НАРЦИЗ Він просить перед дзеркалом : “Прости!” І знову – стрімголов до книгозбірні : як в катакомбах, черепи примірні, лежать там […]...

“Гора кличе. Але то жінка…” Гора кличе. Але то жінка. Скільки на ній квітів.., а в прірвах золота, що болить і не встигає побути болем […]...

ПОЛЕЧУ Я, МАМО Ти знову, мамо, у печалі, хоч серце все мені прощає, усе прощає, та болить. Злечу зі світу за хвилину і […]...

СНІГ З гнізда лелечого зимою Злітає сніг, як білий птах. Крильми махає наді мною, Зникає в синіх небесах. За ним я […]...

В ЖАБИНІМ ПОРИВІ В болоті крики стоголосі Громада жаб’яча гуде. – Ми у вожді лелеку просим. Нехай в майбутнє нас веде! Червоний дзьоб […]...

ФІОЛЕТОВЕ ЧОРНИЛО Я фіолетовим чорнилом найперше слово написав. А слово те таке просте, найперше слово між словами: мама. Я перше слово написав […]...

“Чи журавки ячать…” Чи журавки ячать, Чи гудок загучав – Щось кигиче чи тужить чаїно? Я на берег примчав… Та пустельний причал, Та […]...

“Ідем, як по мінному полю…” Ідем, як по мінному полю, Або, як під мінним вогнем – Між вибухів, що вивергають Над ямами землю… А вибухи, […]...

СЛОВО (У вінок Т. Шевченкові) Немудрий цар твоє премудре слово Топтав полками – квітли пурпурово Ненатлі болі українських ран! Зухвалий вождь, озлоблений тиран, Його обкраював […]...

Зі збірки “ПРОЩА” (1954)ЮРІЄВІ ДАРАГАНОВІ (I) Вас пригадало, милий Юріє, Це літо хворе і жагуче, А Ви вже там. Мене ж обдурює Життя і знову, знову […]...

ПРО НЕПЕРСПЕКТИВУ Вже, кажуть кооперативне Село моє – неперспективне… Хилилась до землі пшениця, Диміло молоко в дійницях, В садах плоди звисали дивні […]...

“Українське військо, мов з могили встало…” Українське військо, мов з могили встало, Загриміло в бубни, в сурмоньки заграло, Розгорнуло прапор сонячно-блакитний… Прапор України! Рідний, заповітний! Вільну […]...

ПАМ’ЯТІ З. С-СЬКОЇ Коли ти була зо мною, ладо моє, Усе було до ладу, Як сонце в саду, А тепер розладнався світ, ладо […]...

“Де зацвітають густо вишняки…” Де зацвітають густо вишняки, На цвинтарі є в закутку могили, Березові хрести, як білі крила, Всі порубали вщент більшовики. Лежать […]...

СУЧАСНЕ МІСТО ЛЖЕЯЗИЧЕ Сучасне місто лжеязиче Мій дух відкинуло у тінь За те, що небо вічно кличе Його на дальню височінь; А люд, […]...

“І знову десь на обріях помалу…” І знову десь на обріях помалу Розгойдує незримі хтось кадила І синявою стеле, як бувало… І знову моя Осінь десь […]...

Я УТВЕРЖДАЮСЬ Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! – а сила […]...

ВАСИЛЬ СТЕФАНИК. 1933 сказав би кому свою правду – на вітер чи так. вона непомітна, їй майже не вкриєш очима. солоні, як небо, […]...

ЗА УКРАЇНУ! За Україну З огнем завзяття Рушаймо, браття, Всі вперед! Слушний час Кличе нас – Ну ж бо враз Сповнять святий […]...

IV. “Пригадаю усе до слова…” Пригадаю усе до слова, До зідхання згадаю все, І мене – в недосяжне – знову Хвиля спогадів понесе. То наївні, […]...

БЕРЕЗНЕВИЙ КАЛАМУТ Розірвала краля-мавка льняно шитий гомін-жгут; плине зграйно, плине плавко березневий каламут. В перебіжнім шумовинні ланки-бризки марсельєз: хай загине, хай загине […]...

І знову дощ і знову знову знову і знову дощ і знову знову знову ми мовчимо і знову мовчимо і знову не наважимось немов глумливий дощ підслухає […]...

ВІТРЯК На обрії старий вітряк Здіймає в небо крила. Злетіти хоче, неборак, – Піднятися несила. По груди в травах і житах […]...

МАТИ ЯСНОЗОРА На світанку чути голос дзвону, Плаче Русь, як жалібна вдова, Від Карпат до голубого Дону Тужать трави, квилять дерева. Приспів: […]...

ПІСНЯ ПРО БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО Як Хмельницький в бій ішов, В бій під Жовті Води, – У проміннях корогов Ніс зорю свободи! Гей, не бійся […]...

ЧЕРВОНІ АКОРДИ 1917-ГО Рушаймо! Вже немає нам зупину. На бій, пролетарі, плугатарі! Встає з колін страждальна Україна До спалахів Жовтневої зорі. І давній […]...

АНГЕЛ Чоловіки у зеківських бушлатах В вечірнє небо дивляться гуртом: Під місяцем, посеред хмар кошлатих, Кільце з’явилось. Корабель-фантом. Брати по розуму. […]...

“Я поволі утверджуюсь в істині…” Я поволі утверджуюсь в істині: Грає нами чиясь рука. Знову хтось переплутує відстані Із майстерністю павука. Ніби справді над небосхилами […]...

“Всього було: і долі, і недолі…” Всього було: і долі, і недолі, І ноженята босі по стерні, І сизий суп з пісної бараболі, І перший хліб […]...

В казематі (“Чи ми ще зійдемося знову…”) XII Чи ми ще зійдемося знову Чи вже навіки розійшлись? І слово правди і любові В степи і дебрі рознесли! […]...

“Ловивши місяць під водою…” Ловивши місяць під водою, Втонув підхмелений Лі Бо. Так я шугаю за тобою, Моя незловлена плавбо! Простерши в сонці шати […]...

“Коли збираються в дорогу…” Коли збираються в дорогу З негарантованим вертанням, У Бога просять допомогу, Молитви сповнивши благанням. Коли вертаються з дороги, Долаючи Харібду […]...

КАКТУСИ Кактуси, древні скульптури, діти природи чудні! Ваша уперта натура мовить багато мені. Ваші зелені штандарти цілять у серце моє. Владних […]...

ВЕЛИЧАЛЬНА НАРОДОВІ На ясні зорі і на чисті води Ми кажемо, ми скажемо ізнов: У просторі віків, любові і свободи Народи – […]...

ТАКИЙ ДЕНЬ Коньяк чи горілка, Голубка чи квітка увагу відвернуть, бува… Та знову немає автобуса з краю у рейсі… всі плани зрива. […]...

ПІСНЯ ПРО ГУДЕРМЕС Ми вільні! Ні, нема чудес, Ми любимо старе ярмо; Душа скрипить, немов протез, – З вогню нас кличе Гудермес, Та […]...

ПАМ’ЯТЬ ВИСОТИ Мені здається, що колись давно людина мала крила, а не руки. Мені здається, в тій даличині прапращури, мов ящури, літали. […]...

ПОРИВ Я втомився “пристойним” бути, Ці щоденні борги нести, Безкінечних обов’язків пута (Хоч і ланець той золотий). А в мені – […]...

ЗУПИНКА В КРЕМЕНЦІ Лесі. У місті, де ми побрались Те все було?.. Було. Ті ж обрії і гори, Забронзовіла осінь в тих лісах, […]...

Related posts: