Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Ми – опришки, батьку, як і Довбуш…”

Моєму батькові, колишньому повстанцеві,
і синові, члену проводу УНА.

Ми – опришки, батьку, як і Довбуш, –
Доля ця нікого не мине,
Встане хто на бунт з покірних товпищ…
Вже бандитом погань зве й мене.

Ми – опришки, сину, так ведеться
Іздавен у нашому роду,
Як душа покірливо не гнеться –
Б’ють у непокору молоду.

На своїй землі ми… Так від роду –
Від Богдана, від Тараса ще…
Всі свою незлагоду, незгоду
Виливають в бунт, у слово – щем.

Горді від Мазепи – до Бандери,
Всі – опришки на своїй землі,
Бо чужа зараза преться в двері
З’їсти хліб наш на святім столі,

І внизу своя пасеться зрада:
Все на продаж, душі – на торги.
Ми опришки, бо немає ради, –
Так обсіли кляті вороги.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

“Ми – опришки, батьку, як і Довбуш…” - БАБІЙ СТЕПАН