МАЙЖЕ ЗА ГОГОЛІВСЬКИМ СЮЖЕТОМ

Related posts:

1. “Древо поезії під небеса виростає…” Древо поезії під небеса виростає, скільки птахів над цим древом завжди пролітає: голуб-синяк, Голуб сизий. І припутень-голуб. Винно-рожеві у припутня […]...
2. МАЙЖЕ КАЗКА Коли і де, і у якім столітті (Чи на землі, чи, мо’ й не на землі) Те грішне “я” жило […]...
3. “Світе мій, як це просто, майже буденно…” Світе мій, як це просто, майже буденно – земля під кущами затвердла від тісноти давно, певність під спиною маєш і […]...
4. “Під серце – словами, словами…” Під серце – словами, словами! Та так, щоб лютіше пекло… О людоньки, що ж це із вами, куди ви поділи […]...
5. “Скільки б не судилося страждати…” Скільки б не судилося страждати, Все одно благословлю завжди День, коли мене родила мати Для життя, для щастя, для біди. […]...
6. УКРАЇН ДОБИ, МАЙЖЕ КНЯЖОЇ Хтось академоікові, хтось Писанці Везуть княжі дари… Скоромохи з торбами писаними Оббігають багатші двори. І князі, як у власних вотчинах, […]...
7. АПОСТОЛИ Спинився. І мить, може мить постояв на межі. Вони не здригнулись, коли зупинився, ні після. Вони просто поруч ішли, галілейські […]...
8. ДВІ ПІРАМІДИ Біля моря дві піраміди Ми в долину їдемо Де прозорий Сучан. – Глянь! Ніч. Плями чужі. Живої душі Не знайдеш, […]...
9. Шляхи В балки вужами повзете спроквола, В’єтесь в’юнами з польових ярів… О, скільки тут ходило кобзарів, Думками хмурячи смагляві чола! Про […]...
10. МАЙЖЕ КОЛИСКОВА Хлопчик: Мамо, сонце знов заснуло на сосні. Мати: Заснуло, сину, між гілками. Хлопчик: І гріє там хрущів? Мати: З жучками. […]...
11. МАЙЖЕ ПЕРЕКЛАД З ПРОВАНСАЛЬСКОЇ Я лицар і поет, не схожий на ханигу. Я не служу чужому королю. У відблиску меча читаю древню книгу і […]...
12. ПЕРШОКУРСНИЦЯ Скромне плаття, хустка білосніжна, Погляд несміливий та ясний, Ледь замітна сонячна усмішка На лиці, як вогник весняний. Вперше так схвильована, […]...
13. “Паперові квіти поезії…” Паперові квіти поезії… А прагнеться свіжих, навіть пізньої-пізньої осені – гіркущого запаху хризантем. Вата поезії… обкладають по вуха. Навіть солодка […]...
14. “Ольвія дальня слів твоїх майже нечутна…” Ольвія дальня слів твоїх майже нечутна, Кола твого наймення губи мої не розімкнуть, Світло розтане, як сніг: темно буде і […]...
15. “Не вимовлю ні слова. Помовчу…” Не вимовлю ні слова. Помовчу. А дощ іде. А вітер хилить клени. На серці так бентежно – до плачу. Присядь, […]...
16. “Де зацвітають густо вишняки…” Де зацвітають густо вишняки, На цвинтарі є в закутку могили, Березові хрести, як білі крила, Всі порубали вщент більшовики. Лежать […]...
17. “Біля груби так святково…” Біля груби так святково вип’єш чай і будеш знов переважувати слово, що вимірює любов. Треба руки нам зігріти, не сполохавши […]...
18. ПЕРША ТІНЬ Мати схлипувала біля вікна. Батько зім’яту одежу вкладав у валізу невміло. А дочка ще нічого не розуміла. Та як батько […]...
19. КУХОВАРНЯ Мені обридають рими Хочеться спостерігати рухи слів Щоб за ними тяглась моя думка Музика самособойне плелась Переганяю рух життя Люди […]...
20. ВАСИЛЮ ОНУФРІЄНКОВІ В поезії є лік, як в мудрому настої В. Онуфрієнко Друже мій, не лічу скільки літ, скільки миль Ніби тут, […]...
21. ТРІОЛЕТ Моїй душі розлука з Вами – Чорніш від Ваших чорних кіс. Чому ж недобрий час приніс Моїй душі розлуку з […]...
22. “Як в сумерки вечірній дзвін…” Як в сумерки вечірній дзвін Під темний вечір сумно дзвоне, Як з вітром в полі плаче він, А у діброві […]...
23. Травень є травень. І ми неповторно живі З циклу “Нотатки фенолога” Травень є травень. І ми неповторно живі, й наші сади мов ліси з непролазною тінню. Скільки […]...
24. У РЕСТОРАНІ Тішить очі тихий цвіт герані. На естраді грають шейки, твісти… За столом в районнім ресторані Трапезують хлопці-трактористи. По якійсь нараді […]...
25. “Тяжко-важко вік свій коротати…” Тяжко-важко вік свій коротати У незнання сумерці німім, І хилитись, і в ярмі стогнати, До могили простогнати в нім. Тяжко-важко […]...
26. “Ах, скільки струн в душі дзвенить…” Ах, скільки струн в душі дзвенить! Ах, скільки срібних мрій літає! В які слова людські їх влить?! Ні, слів людських […]...
27. ПОЛІССЯ ПІСЛЯЧОРНОБИЛЬСЬКЕ Білі берези, як від білокрів’я, (Мічений стронцієм сік). Біла краса білим холодом віє На всіх. Ніжнопастельні поліські пейзажі – В […]...
28. “Росте полин, як ріс при Богунові…” Росте полин, як ріс при Богунові, І так же буде після нас рости, Лиш зарости – густі вінки тернові В […]...
29. “Стихніть музики, змовкніть гатили…” Стихніть музики, змовкніть гатили, Мила стоїть на краю могили. Гарної книжки остання сторінка, Йде із життя найсердечніша жінка. Вдатна і […]...
30. “Спідниця, втята на півслові…” Спідниця, втята на півслові, Неначе тятива туга, І ліфчика дзвінки шовкові, Де схована грудей жага, І погляд, що шукає цілі, […]...
31. ГОВОРИ, ЯШКО, ІЩЕ РОЗКАЗУЙ! Як була після війни розруха, дядько Білик взяв торбину: що ж, поки що прощай, ріка Ревуха! – та й подався […]...
32. НІЧ НА КОЗАЦЬКИХ МОГИЛАХ Як серед вічності, могили, серед ночі, Покинуті (ніде ані душі), Лиш річка поруч щось собі торочить І тихі наслухають комиші. […]...
33. “Ми – покоління, кручене брехнею…” Ми – покоління, кручене брехнею, Ми – пагони витоптуваних душ. Духовний гніт, що формував пігмеїв, – І дерево деформував у […]...
34. СЕНС ІСНУВАННЯ Динамітом почувань зрушити гору байдужості, Свердлом думок просвердлити скелю невідомого, Засвітити світло знання в темних тунелях підсвідомості, Відкрити нові простори […]...
35. 2. ПЕРШЕ СІЧНЯ Перший день – не найпершим був. Тільки це запізно уже… Після слів, після гроз, після бур Підраховуймо жертви жертв. Щоб […]...
36. РІКА КРАСИ Скільки красивих облич! – Скільки захоплюючого дива, Клич мене, вулице, клич – В брід, де ми перебродили. Скільки піднесених лиць, […]...
37. L. “Зору…” Зору, як рук спаралізованих, не можу піднести. Забув вже навіть смуток за тобою. Пусто, як після похоронів власної душі!...
38. БЛУДНИЙ СИН В Лос-Анджелесі, просто на газоні, Впав чоловік в травицю долілиць І бачить крізь планету: грають коні І грає Роська в […]...
39. СЕЛЯНИН Ішов ріллею. Срібна голова звисала між плечима. Обличчя боронами зрите, і борозни в ногах. Ішов. У жмені репаній останній клаптик […]...
40. СВІТАНОК До вікна схилився сонях. А калина – до криниці. Озивається спросоння Тиша голосом синиці. Сіра крайка небокраю Зарум’янилась на сході. […]...