КИЇВСЬКІ ВОГНІ
О Києве!
До палахких долонь каштанового листя
схвильваний доторкуюсь устами.
Здіймаюсь на твої високі кручі
і чую гул –
напружена робота:
і в глибині віків, і до сьогодні
злилась в могутньому серцебитті…
Течуть, течуть аортою Хрещатика
з усіх усюд твої червонокрівці.
Візьми й мою малу краплину серця
до того золотого полум’я – звелось як
Софіївськими банями під небо,
у ньому, чистому, горить і не згоряє,
і очищається життя людського сила. …
Ще далі, далі: Золоті Ворота –
Богдан в’їзджає на коні баскому,
вертає переможцем із пожарищ…
А що там далі – на валу, на кручах? –
Жона за мужем руки простирає,
і вийшов свіжістю Дніпровою дихнути
із вогкої яскині літописець…
Вивищується церква Десятинна,
охоплена вогнями… А на другім,
На другім боці звівся круточолий
Із відблиском червоним на обличчі
(там університет палахкотить)
поет землі цієї…
Скільки їх,
вогнів злилося тут…
Та не горів ніразу Київ так…
Дніпро горів,
старі горіли кручі,
перегоряло все до тла,
Як людожерів двох полки
на цій землі священній
зійшлися в битві…
Коли спадає вечір на Дніпро
і в небо Київ мерехтить яскраво –
Мов світиться людських сердець добро
Що древньої землі примножать славу,
Живим вогнем займаються серця –
І світлом із малих, з великих вікон,
І Київ, що замислився над віком,
В своє майбутнє дивиться…
1978 р.
(3 votes, average: 2,67 out of 5)