“Безнадійна ця чорнота…”
Безнадійна ця чорнота –
Верби струхлявілі, старезні…
І чорніють дуби кремезні –
Серце смуток лиш огорта.
І колгоспна чорна безвихідь
Болем душу голодну ссе.
Де брела череда на вигін –
Дядько свого коня пасе.
Затяжні вітрів полонези –
Що все краще було б колись…
Але біла стріла берези
В чорноті цій націлена ввись.
Чисто світиться, як надія,
Що солодкий ще буде сік
І село це відмолодіє,
Заспіває і буде вовік.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- ВЕЧІРНІЙ ЧАЙ М’яко чекає чай, і взагалі вечір на наш одчай зам’яко ліг. В нашій зимі взамін століть землі взяти зірниць близінь […]...
- “Для чого ми отут – під вічним небом…” Для чого ми отут – під вічним небом? На оцій землі, невічні, – нащо ми? Горить багаття. Світиться береза, Береза […]...
- “Устами славлена…” Устами славлена стріла стужавлена. Хвалена, хвалена, в отруті калена! Стріла окрилена, стріла доцілена. Кров’ю гартована стріла значкована....
- ПОЛІССЯ ПІСЛЯЧОРНОБИЛЬСЬКЕ Білі берези, як від білокрів’я, (Мічений стронцієм сік). Біла краса білим холодом віє На всіх. Ніжнопастельні поліські пейзажі – В […]...
- КАССАНДРА беру своє звітріле обличчя й занурюю в дзеркало там світиться біла скеля і горять два холодні колодязі над мовчазною брамою […]...
- “два горобці сидять на вежі…” два горобці сидять на вежі купили 100 грам дешевих цукорків розкрили кульок і їдять ірис зав’яз у дзьобиках краще мати […]...
- “Осіннє навертає на тверезе…” Осіннє навертає на тверезе. Стихає пісня, мовкне ледь жива, І день на білім стовбурі берези Останні пише сонячні слова… Мелодія […]...
- “Очі міцно, губи стиснуті…” VII Очі міцно, міцно стиснуті І заломлені губи. Вохкі коліна з біллю роздвинуті В час солодкої згуби. Не було початку […]...
- ВИСОКО ЗНЯЛИСЬ МИ ВВИСЬ XXII з’їзду КПРС Все, що Ленін думав, мріяв – мов народжене дитя, втілюється у життя. Мудра партія – надія й […]...
- “Колись отут були луги…” Колись отут були луги, Буяли трави навкруги І денно, й нощно серед трав Стрибун-цвіркун сюрчав. Про що сюрчав? Якби я […]...
- БІЛА ЛІЛІЯ Біла лілія, туго-волога І холодна дитина ріки З царства висмикнута водяного – Сяє краплями зірка з руки. Як наставлені ракові […]...
- “Буде, допоки у мене є дні…” Буде, допоки у мене є дні, Твій силует у кухоннім вікні Чисто світитись. А день мій погасне, – З книжки […]...
- БІЛА СИМФОНІЯ Було нам тоді не до сміху. Ніч підняла завісу – біла симфонія снігу пливла над щоглами лісу. А ліс, як […]...
- СУМНІВИ “Хто не сумнівається… той залишається у сліпоті”. Народна мудрість Всечасні сумніви (тугі, м’язисті) Скували ребра міццю ланцюгів. Без праведного гніву […]...
- “На горі під лісом – біла хатка…” На горі під лісом – біла хатка. Біла дівчина виходить, біла цятка. Над горою вдень шовкове небо. (Як воно, шовкова […]...
- МІЙ ДЕНЬ зранку біжу до суду найперше пропоную свої послуги череваням та їхнім коштовним самицям обсмикую піджачок і підлещуюся лжесвідка не потребуєте […]...
- ДВІ ГЛАВИ З ЛІТУРГІЇ КОХАННЯ 1 Твій усміх має спокій квіту, бо суть тобі дана й відкрита: цвісти й горіти, в пустку світу з красою […]...
- ДУМКИ З ПРИВОДУ *** Старих смерек осонцеві вершини – Шоломи воїнів, що з віків на чатах І вітровій колючий і терпкий, Немов орда, […]...
- ВІДСТАНЬ “З рання до вечора, з вечора до рання летять стріли гартовані…” Слово о полку Ігоровє Летить стріла із половецьких надр, […]...
- 06. НАД ВОДОЮ На березі білі берези напнуті, мов струни. День вітром по них потягає, неначе смичком, і шепотом падає в хвилі, як […]...
- “Коли серед ночі…” Коли серед ночі вибиваєшся в тиші зі сну, і лишаєшся наодинці з сумлінням – цілий світ пропускаєш крізь серце і […]...
- ДУША ПРОЗОРИТЬСЯ ДО ДНА Ніяковіючи цвіте жовтенький підбіл. Пахнуть трави. Жовто-зелено, кучеряво берези повняться. Теплінь… І на прозору волосінь нанизує хмарини жайвір. Скрипить, розхитана […]...
- НАДІЯ Hi долі, ні волі у мене нема, Зосталася тільки надія одна: Надія вернутись ще раз на Вкраїну, Поглянути ще раз […]...
- “Сняться ниви – гривасті коні…” Сняться ниви – гривасті коні! Крізь гарячий сухий туман Коливають вітрів погоні Жовтополий безмежний лан. Житнім хлібом, гречаним медом Духмяніє […]...
- “Ти приснилась мені у весільній фаті…” Ти приснилась мені у весільній фаті, Біла лілія – в чорнім волоссі… Нам великою радістю стане в житті, Що відбудеться, […]...
- ГОЛУБКА Вилітала голубонька Із гаю густого; Сумувала, нарікала На свого милого. Не нарікай, не журися, Голубонько біла, Що з тобою лиха […]...
- “Хати біліше сорочок дівочих…” Хати біліше сорочок дівочих… Немає кращих мазальниць у них, Як ці наскрізь прозорі зимні ночі, Коли і місяць світиться і […]...
- ЛЕЛЕКА Ну чого ж ти, лелеко, Утікаєш від мене? Ген гніздо недалеко – Там, де стріха зелена. Там, де стріха дірява […]...
- ТОЙ САМИЙ Жив чоловік на цих зелених горах, На звозах кращого із давніх міст, Писав і мислив, мав химерний хист Його столітній […]...
- БЕРЕЗНЯК Був березняк – стрункі берези Черкали темінь хмар важку. А восени дерева-Крези Жбурляли золото в ріку. Тут здавна птахи яйця […]...
- КВІТКОВЕ ВЕСІЛЛЯ. Алегоричний жарт У вишневому садочку, Під вербою, в холодочку, Щоб лихо прогнать І щоб долю звеселити, Заходились наші квіти Весілля гулять. Не […]...
- “Сніги дороги заметуть…” Сніги дороги заметуть По самий видногруг. Ой неблизька ж до тебе путь, Товариш мій і друг, Через ліси, через яри, […]...
- “…І дорога додому…” …І дорога додому світиться крізь дощі прийдеш утомлений і вклонишся крайнебу є щось заховане від суті мокрі стебла не шелестять […]...
- АЛЬТАНКА В ЛІКАРНЯНОМУ САДУ Альтанки вигнутий дашок В якомусь нетутешнім стилі, А по довкіл дерева білі І снігу сиплеться пушок. Холодна хмарна небо вись […]...
- ТРИКУТНИК (Віра, надія, любов. – Ч. 1) Бажаєш, що незнане, що невідоме, з тугою серця дрижить. Блакитний цвіт зів’яне, углиб потоне, […]...
- “днинськи ця настояна вода…” днинськи ця настояна вода нас оберігала од лукавого. час тікав, як риба із-під каменя, з кожним кроком душу коротав. я […]...
- В ПІВСВІТЛІ Тиха, сумна, як мрії тінь повіяна, Ти крізь душі моєї йшла кімнати, Світи, де була пустка безнадійна, Ти стала цвітом […]...
- “Повні крони осіннього вітру…” Повні крони осіннього вітру, А ріка – золотого безмов’я. В синім небі купаються віти, Пахне в лісі грибами й здоров’ям, […]...
- ЗИМА. ДИТИНСТВО На білих пагорбах зима Напнула небо, світиться, І ковзає (аж лиж нема) Кленова клепка місяця. 1980 р....
- ГУЦУЛ-НЕВІР Гуцул-Невір, половчани – Хто на Русі го й не знає? Плужить долом подолянин, Піт кровавий утирає, – Він же, стоя […]...