МІФ

Related posts:

1. РАННІЙ ВІТЕР Крилатий вітер, дужий вітер, що зорі, листя й ластівки несе, сп’яняє серце. Ех, летіти в зелений квітень, в синь пісень! […]...
2. ДЕНЬ ЗИМОВОГО СОНЦЕСТОЯННЯ Дожити б нам до грудня двадцять другого, Коли почнеться виповнення дня, Та упіймати б коника муругого, Якого час нестримно підганя. […]...
3. “Тобі, що без геройства і без слави…” Тобі, що без геройства і без слави в покорі зустрічаєш кожен день, – тобі, чий усміх, мов вітрець ласкавий, одхмарює […]...
4. З ВІКНА І. Дніпровському Кінь око скажене криваво примружив, – ударом трамваю хребет перебило… Трамвай – на хвилину… і знову за діло […]...
5. МІЙ ДЕНЬ – НА ВІУ ТЯТИВІ І Моя державо суверенна – Країно спогадів і снів! Горять, горять твої знамена, Пливуть до молодості днів – Туди, де […]...
6. ЕЙФЕЛЕВА БАШТА – Ви не були на Ейфелевій башті? О! – цмокає француз. – Це – дивовижа… Що – не були? Не […]...
7. “Восково-жовтий затеплів листок…” Восково-жовтий затеплів листок, Як вогник золотавий спалахнув В зеленій лампі крони. У разки Вже ластівки всідаються на дроті, І кружеляють […]...
8. КНЯЗЬ Ще гори куряться від снігу, сім стріл неначе сім пісень, і юнака вітає день окриленим найменням: Ігор. Горять скрипки в […]...
9. СТАРОВИННИЙ ГЕРБ ПАРИЖА Ще раз одвідав я Карневале – Музей історії Парижа-міста. Багато експонатів там… Але Запав мені у пам’яті туриста Парижа старовинний […]...
10. “Останній день осінній догорів…” Останній день осінній догорів, І, ніби од пригаслого багаття, Сріблястий попіл землю всю укрив, А в не небі плава диму […]...
11. У синім безгомінні У синім безгомінні задуми скрізь печать. Мелодії осінні в душі моїй звучать. А листя веремія несе свою печаль. На чорному […]...
12. БАРДИ ПРИСТРАСТИ Барди пристрасти й окрас На землі живуть між нас. Чи ж провадять лет легкий Їхні в небі двійники? Так, захмарну […]...
13. “Так любо, гарно так, чудово…” Так любо, гарно так, чудово, Немов навколо рай цвіте! На волю рветься втішне слово, Надії слово золоте. Садки убрались рясно, […]...
14. ДОЩ Не дощ, – а кінь. Гнуздечки брязкотять, То чалий кінь Чвалає темним містом І гречно клонить голову додолу, То сонний […]...
15. “Присись мені квіткою в лузі…” Приснись мені квіткою в лузі, Хмаринкою в небі приснись. На дальнім крутім виднокрузі Зорею до мене всміхнись. Були ми не […]...
16. “Горять священні орифлями…” Горять священні орифлями революційної весни. Ми ждем і вірим коло брами. Горять священні орифлями, і сонце в грудях і над […]...
17. “Страшний калейдоскоп: в цю мить десь хтось загинув…” Страшний калейдоскоп: в цю мить десь хтось загинув. В цю мить. В цю саму мить. У кожну із хвилин. Розбився […]...
18. Замість замість золоті літери в книгах пишу їх собі на коліні літаю по-старосвітськи на дірявім гребінковім косівськім килимку в янголах...
19. “Я вразливішим став – не інакше…” Я вразливішим став – не інакше. Не вернути безжурних років. З кожним разом, прощаючись, важче Залишати стареньких батьків. Очі їхні […]...
20. ПРИРОДА Все так цвіло, як має бути в квітні; Ми думали, що врожаї зберем, Та сніг упав на крони малолітні, Зламався […]...
21. ФОТО З ЛЕТОВИЩА ВЕСНОЮ З кожною весною вигини дівчат вабливіють, та їхні усміхи до мене вкриті плівкою поблажливости. Їхні талії стрункіші цього року і […]...
22. “Яка краса: відродження країни!..” Яка краса: відродження країни! Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів, Мовчали десь святі під попелом руїни, І […]...
23. СЛОВО ПРО ПОЛК ПІХОТИ Ми молодість тверду і кучеряву складаємо, мов прапор, на лафетах. У куряві цілує очі слава, горять на небі кулі і […]...
24. СОН Вночі, під ранок, у гнізді У комишах при мамі Проснулось каченя собі І глянуло в тумані. На срібне мамине перо, […]...
25. “У Вішеграді липи теж цвітуть…” У Вішеграді липи теж цвітуть серед акацій і зажурних кленів. Але не так. У нас – найкраще йдуть дівчата в […]...
26. СМЕРТЬ БЕРЕЗИ В Біловезькій Пущі майже через Тридцять літ по закінченні війни Береза підірвала себе на фугасі, Натиснувши на чорну смерть корінням. […]...
27. “На небі хмара – вічність і світи…” На небі хмара – вічність і світи, Коли палає захід золотий В моїй уяві – в тріасовім морі Вулькани, рифи […]...
28. ЦАВЕТ ТАНЕМІ Сільві Капутікян Згоріли їхні селища, пропали їхні мули. Бредуть, бредуть вигнанці в дорогу неблизьку. Щоб мову свою рідну їх діти […]...
29. “І кінь тебе поніс через потік…” І кінь тебе поніс через потік. Для тебе ліжник на коня накинув панашко. Він коня твого зарік на воду й […]...
30. О ДРУКАРЯХ, ЩО КНИГИ ДРУКУЮТЬ Пишу вірші друкарям, ремісникам славним, которії друкують книги православним Людєм, бо всім діло їх свято єст і чесно, а барзій […]...
31. ВПЕРЕД Ні слова про спокій! Ні слова про втому! Хай марші лунають бадьорі й гучні… Хоч ніч облягає, – та в […]...
32. ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА. МАТЕРИНСЬКА ПІСНЯ З ЧОЛОВІЧОЇ ДУШІ Не дітись, не дітись мені від вогню! О ноче, ночуй мене! Днюй мене, дню! Куди не піду я, мов кінь […]...
33. ДУМА Всі покою щиро прагнуть, А не в оден гуж всі тягнуть, Той направо, той наліво. А все браття: то-то диво! […]...
34. “На кого залишили ви мене…” Пам’яті Івана Пономаренка і Миколи Кучеренка На кого залишили ви мене, Мої найкращі друзі-побратими? Невже набридло вам життя земне, Що […]...
35. “Ах, узліссям іти фіялковим…” Ах, узліссям іти фіялковим, Припадать на коліно при луці, Чути тужне тремтіння тятиви, Доганять чорні стріли очима! ………………………………….. Далі бігти, […]...
36. “Біле – біле – біле поле…” Біле – біле – біле поле. Чорний гомін. Вороння. Посідало та й замріялось про убитого коня. Скаче кінь, копитом цокає, […]...
37. “Люблю людей. Але моя любов…” Люблю людей. Але моя любов Клубком кривавим запеклась у грудях. Оглянуся – і помічаю знов: Чогось істотного бракує в людях. […]...
38. “Горять свічки поляглим рушіям…” Горять свічки поляглим рушіям У Будапешті, Бухаресті й Празі. Немов колись, привабливий насназі, Струмить борцям величний тиміям. Чого ще треба […]...
39. ПАМ’ЯТЬ ЛЮБОВІ Билась рибою срібною в дужих гарячих руках, вислизала й в’юнилася, як вода крізь пісок утікала, та затихла знеможено, щойно ворожа […]...
40. Midlife crisis (З циклу “MIDLIFE CRISIS”) це бурячанка – не буряки це вже хорал а не джаз чуєте шурхіт тихий такий – це осипається час листям […]...