Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ПОШУКИ ВЕРТОГРАДУ

Ще трохи – і ти збожеволієш
від щастя продиратися крізь оці кущі.
“Суниця, – повторюєш, – малина,
порічка, ожина, ліщина, агрус!” –
і знову, як заклинання – спочатку.

Сполохані птиці, деякий час покружлявши
сідають тобі на плечі.
Мурахи повзуть угору
стовбурами твоїх ніг.

Щe трохи – і ти затремтиш
від насолоди вмирати у цих кущах,
гладячи теплих лисиць,
котрі перебігають тобі стежку,
ще трохи – і ти переступиш…

Межа вертограду невидна.
Її, можливо, й немає, хоча
старий Петро стоїть, мов опудало,
відганяючи від саду
всіляку потолоч, охочу поласувати
ябками…

Твоє кружіння колись виявиться
недаремним.
Залишаючи на шпичастих гілках
рештки сорочки і шкіри,
прослизнеш-таки в найгустіші чертоги
кисню і світла!..

Як і колись шепотітимеш,
мов заклинання: “Бузина,
калина, чорниця, шипшина, бузок!”
Впізнаватимеш кожен прожилок
на листках і кожну ягоду, і піщинку,
бо всьому є своя назва,
яко на землі, так і на небі…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ПОШУКИ ВЕРТОГРАДУ - АНДРУХОВИЧ ЮРІЙ