ПОЕТ ЗАПИТУЄ

Related posts:

1. N. N. (“Ти, мов поет із сонцем у кишені…”) Ти, мов поет із сонцем у кишені, що ріс тоді, коли росла й трава. Любов, мов серцекружне веретено – і […]...
2. ПЕСНЯ О ВЕЩЕЙ КАССАНДРЕ Долго Троя в положении осадном Оставалась неприступною твердыней, Но троянцы не поверили Кассандре,- Троя, может быть, стояла б и поныне. […]...
3. 4. ПАСТУХ ПУСТАЙ, ПОЕТ, БАРОНСЬКИЙ СИН Михайло Пустий – оповідач і казкар, лемко зі Східно-Словацького краю. Був пастухом громадських кіз. З його вуст записано багато казок, […]...
4. “чого тобі, зимо: з полону ідемо…” чого тобі, зимо: з полону ідемо. подовшало розмов, як вигинів на карті. окріпли гражди слів у кутиках розмов, як патетичний […]...
5. ПОЕТ Олексі Коваленкові О ні, Поет – не гладіатор, Що бавить натовп цирковий! Поет – пророк, Поет – новатор І вільний […]...
6. ПОЕТ За Бодлером Каже дівчина поетові : “Твої очі є два сині телевізійні екрани, що показують два різні види на битву […]...
7. ПОЕТ Я жив не раз, хоч не в одній оправі, Вмирав не раз і знову воскресав, Серцями людськими, мов каменем, кресав, […]...
8. ПОЕТ Я про тихі тіні співаю І про боязну в серці гру На цих струнах я граю Доки їх не порву […]...
9. ПОЕТ Не ваблять торжища, і оргія не надить, І марно точиться, немов солодкий плин, Музика в далечі. Серед суворих стін Німу […]...
10. ПОЕТ Усе – і небо, і трава святі для нього, пілігрима, а ще як в Спілці є права – хоч в […]...
11. ПОЕТ Не мати нічого до бога. А доля йому не дала не те що прямої дороги, а й частки живого тепла… […]...
12. ПОЕТ Хто леліє в душі, як мати дитину, Хто носить у серці й у крові своїй Рідну пісню, яка крізь тугу […]...
13. ПОЕТ Тисячойменний велів власну творчість двигнути і стати подібним до риби солоних глибин, на яку налягли тисячі тонн води і яку […]...
14. ПОЕТ тужить над долею світу від 10 до 13.20 об 11.10 іде до кльозету розстібає ширінку застібає ширінку вертається і “апять” […]...
15. ПОЕТ Тодосеві Осьмачці Ціле життя він груз в самотності – з очима білими, як дим. Із каламутних вод витягував слова і […]...
16. ПОЕТ І ПРИРОДА Пройшла гроза – і знову літня проза: Парує степ, і оживає ліс, І горобці, неначе з-за куліс, Упали табуном на […]...
17. МОЛОДИЙ ПОЕТ Над лугом буря свище, наче пуга, І вітряна кряжами кряче пря, мов не ліси хвилюють, а моря, та в серце […]...
18. ПОЕТ – ВІРШОШКРЯБ Чи день минув, Чи день настав, І сонце світить ясно, Й вітрець дмухнув, Чи місяць сяв, Чи зорі в небі […]...
19. “Молочно-сині зариси ланів…” Молочно-сині зариси ланів, Сніг на листках – а листя ще зелене! Я вийшов, я покинув сутерени, Назустріч снігу голову відкрив. […]...
20. СТАРИЙ ПОЕТ Колами спогади білі у сіті марив жаских. Заховані в чорному зіллі, в’ються вовчі стежки. Схрещуються на скронях сліди непрощенних ніг. […]...
21. МАЛИЙ ПОЕТ Я знав його, і болісно було. Він говорив про зорі, туберози, вкривав волосся піт туберкульози, і сині смуги креслили чоло. […]...
22. ЗАГОВОРИ “Заговори, щоб я тебе побачив”. Сократ Заговори, щоб я тебе побачив, І прочитав життя твойого стих. То, може, Словом, скорбним […]...
23. “Якщо ти вірний боротьбі поет…” Якщо ти вірний боротьбі поет, Постав ясні відтворення дзеркала На змаг доби, що сміло покликала Палких борців із кованих тенет. […]...
24. “Поет зима – аукает…” Поет зима – аукает, Мохнатый лес баюкает Стозвоном сосняка. Кругом с тоской глубокою Плывут в страну далекую Седъе облака. А […]...
25. ПОЕТ І НАРОД (байка) Він серце своє, б’ючке і криваве, Вирвав з грудей і поставив На срібного вірша кованім підносі, Підніс до людей і […]...
26. “Не хоче друкуватися поет…” Не хоче друкуватися поет, Щоб дріжджами для когось не ставали Рядки, що тихі ночі наспівали… Що – як (Малюнкові) стило […]...
27. ЧОЛОВІК ТА КОМЕТА На світанку століття й своєї доби, Побратавшись із зоряним небом, Він, відкривши, жагуче її полюбив, А відтак жив для неї […]...
28. НА РІВНІ СВІТАНЬ мов покинуті числа – уламки обірваних вод і пташка звідусюди Січень-червень 1997...
29. “Ми підійшли до скирти, і впізнала…” Ми підійшли до скирти, і впізнала Мене відразу скирта молода, І вже на груди кинулася скирта, Солом’яними стиглими руками Мене […]...
30. НАД СЛОВНИКОМ РИМ Хіба їх мало, тих рим до любові? Горобчики пурхають… знов… із дібров… Кажу їм: – Скакунчики, будьте здорові, Моя не […]...
31. “Жив один лис який умів писати…” Жив один лис який умів писати і він писав у шкільному зошиті про осінь носив під пахвою зошит і олівець […]...
32. “Трагедія для поета : скінчився папір…” Трагедія для поета : скінчився папір, Чорнило висохло. Байдуже, що в Олександрії спалили Якусь там бібліотеку....
33. Любов – кошмар, любов – наруга Любов – кошмар, любов – наруга, Любов – насмішка над собою… Як день і ніч – одна і друга, Як […]...
34. “До думи дума доруша…” До думи дума доруша… Стодоли дум – в одну стодолу! Дивись і думай, моя доле, – До думи дума доруша. […]...
35. БАТЬКІВЩИНІ Її iмення не промовлю всує, Душi не страчу в молитвах пустих, Бо вмить збагну – не першою збагну я: Суть […]...
36. “Друже мій, я зробила…” Друже мій, я зробила Велику похибку, що розповіла Вам про свій біль. Немає на світі Ворога більшого жінці, ніж чоловік. […]...
37. ФУГА Сутеніло. Сатаніло. Погляд сходив кров’ю… В скафандрі хмар ішло землею небо. Сутеніло. Бомбами, бомбами, бомбами Бийте свободу в лоб!.. Праворуч […]...
38. СКАРГА ЖИТТЯ Володимирові Шаянові Обшили душу лишаї, Покрили серце жовті струпи… Чиї ж то голосно, чиї Ревуть несамовиті труби? Гудуть – як […]...
39. ДЕЯКІ АСПЕКТИ СВІТЛА Струс. Поле закрутилося тюрбаном І – до ноги – структури апатичні. Усе, що доти – виважене й точне, – На […]...
40. ВЕЖА Ми брали вежу… Вперті хлопчаки Здиралися по стояках соснових. Вже в цілу скирту вклалися роки, А треміт втомленої там руки […]...