Елегія шістдесятих
Літо пахло м’ячем, бузиною, порічкою,
в надвечірніх кущах цілувалися пари,
і коли стигле сонце сідало за річкою,
пахли тихим дощем кам’яні тротуари.
М’яч летів до небес над антенами й липами,
шкіряне і космічне буле його тіло.
З виноградних альтан херувимськими хлипами
розтікався в ефір вундеркінд Робертіно.
Ніч густішала вмить, м’ячик танув у темряві,
загоралися лампи в садах і на ганках,
потаємна глибінь відкривалась у дереві,
озивалися тіні на бляклих фіранках.
М’яч уже не вертався:
пропав на дистанції.
З переповнених чаш голубі водомети
пульсували над парком, де щовечора танці,
де холонули в ніч каруселі й комети.
М’яч повис угорі, а роки розгорталися,
мов солоні моря, мов піщані пустелі,
і до ранку для нас, ніби світ, оберталися
і скрипіли порожні сумні каруселі…
Related posts:
- ЕЛЕГІЯ ПРО ПЕРСТЕНЬ НОЧІ П’яніючи отруйним чадом ночей сріблистих та гірких, дивлюся в місяця свічадо крізь шибу, повну світляних, холодних, синіх і тремких далеких […]...
- ЕЛЕГІЯ ПІСЛЯНОВОРІЧНОГО РАНКУ Це – спроба написати вірш про нас. І про нашу учту, молоду і п’яну. Яке вино, яку хмільну оману вливав […]...
- Елегія сусідських облич Пані Жуковська завжди споглядала з вікна в білім підкапку з волосся кольору соди, як сіявся дощик, як вогко тьмяніла стіна […]...
- ЕЛЕГІЯ ПРО ОДНУ НІЧ С. Т. Ніч яка – мов птаха чорне око! Сніг зійшов. Оголена земля темряву глибоку і високу в серце вихиля… […]...
- ЕЛЕГІЯ ДЛЯ КОХАНОЇ Розпусти свої коси дівчина чорнокоса, В білій сорочці вийди у ніч, Як цвістиме жасмин у саду, Як цвістиме жасмин… Тебе […]...
- ЕЛЕГІЯ Лікарня. Гармидер і крик божевільної баби. Немає глибокого неба, ні поля з ярами, Чогось забарилась любов у вінку із барвінку… […]...
- ІНТУЇТИВНА ЕЛЕГІЯ Здригнуло вітром хмари. І затихло, і вгледіти незчувся, де й коли між твердю і землею забіліло, мов аркуші незаймані лягли. […]...
- ЕЛЕГІЯ ПРО ЗМАРНОВАНІ ДНІ Не пролетіли, не пройшли вони, не загубились у мирській безодні ні ті, що за межею давнини, ні ці, що стали […]...
- ТРАГІЧНА ЕЛЕГІЯ Кажу: нагніться, трави!.. І слухняно вони списи схиляють до землі… І люди ходять легко, наче птахи, щоб не топтати долі […]...
- ЕЛЕГІЯ ПРО РАДІСТЬ Боюсь торкнутись: опечуся. І не торкнуся – опечусь. Нагнувшись, питиму – нап’юся. І як не питиму – нап’юсь. А вже […]...
- ЕЛЕГІЯ-КАЗОЧКА І мудрий схід і пишний захід вели усяк свої човни. На кришталевій бані неба ловили зайчика вони… Як він змагався, […]...
- ТИХА ЕЛЕГІЯ Коли мене питають: “Любиш ріки, річки, і річечки, і потічки?” – відмовчуюсь: вони в мені навіки, а для мого народу […]...
- ЕЛЕГІЯ Літа жадань, літа сум’ять і знади! Усе, усе – водою з-під човна. Страждай і плач тепер, моя ти сладо, Журись […]...
- ІЛЬКОВА ЕЛЕГІЯ А я його чекав, хоч знати, коли він прийде, ще не знав… Поміж садів біліли хати, грав коропами мутен став… […]...
- ЕЛЕГІЯ 3 РЕФРЕНОМ Коли мені легко-легко на серці, тоді я знаю, чого воно так зробилось: сьогодні з-за океану на кінчикові світанку вернулись додому […]...
- ЕЛЕГІЯ ПРО МИНУЩЕ Хіба скажу про те, як ночі у червні повагом повзуть, не менші дні мені пророчать і передсвітків каламуть… Хіба скажу […]...
- ЕЛЕГІЯ Коли мене в бою поцілить куля І я впаду, поранений смертельно, Передихаючи зведусь на руки І пригадаю південь України. Я […]...
- ОСІННЯ ЕЛЕГІЯ Мов келихи, повні вогню золотого, Палають дуби в голубій далині. Не ремствуй, надіє! Стелися, дорого! Стояння скарбів пораховано дні. Вони […]...
- “Ой, була собі Оксана…” Ой, була собі Оксана, та як був собі Іван… Та схопилась шура-бура, ще й любовний той роман. Ах! ах! Темні […]...
- ЕЛЕГІЯ Чорніє лід біля трамвайних колій, Синіє в темних вулицях весна; Мого юнацтва радість осяйна Встає назустріч нинішній недолі. “Це справді […]...
- РАЙСЬКА ЕЛЕГІЯ Зажурилася Єва, і Адам заклопотаний ходить, і посивілі хмари висмикує Бог з бороди. Щось у цьому раю вже нічого не […]...
- ЕЛЕГІЯ Відпала липа, білим цвітом злита, І з літа покотилася гроза. Ти виглядаєш іншого вже літа, Тобі ж цього я ще […]...
- ЕЛЕГІЯ АТРАКЦІОНІСТІВ Із чорного стебла баска сівба важких басів, і флейти метушня баска на рині голосів. Різкий плижок, зухвалий скік, сухий, як […]...
- ЕЛЕГІЯ Мов клен осінній – на опале листя І я дивлюсь на вижовклі листки, Що і черленним дивом налилися, І марнозлотицею […]...
- ЕЛЕГІЯ Мов клен осінній – на опале листя, Дивлюсь і я на вижовклі листки. Чи то черленим дивом налилися – Чи […]...
- ЗЕЛЕНА ЕЛЕГІЯ Стільки минуло вже днів, полотном забуття їх накрито. Нині вже інший є світ, може, зісталось клейно. Іноді вийму старий, запорошений […]...
- ПТАШИНА ЕЛЕГІЯ із нас одні лиш діти найближчі до пташок і янголів брати вони й літати ще не розучились ще пурхають нівроку […]...
- ЕЛЕГІЯ Одійд е, і вишневі сади одійд уть, Одійде, і моя біля тебе пора одійде, Не од ійде, не знаю, але […]...
- ЕЛЕГІЯ НА БЕРЕЗІ ДНІПРА Перепочить присіли ми… Вода під кручею, немов крізь сон, стогнала, відхлинуть поспішаючи… Руда від глини хвиля хвилю переймала, зливалась і […]...
- ЕЛЕГІЯ ТРОЯНСЬКОГО ВИНА Не клявся – не зрікаюся: люблю… Моя любове, все уже минуло, І надто пізно лізти у петлю І зазирати в […]...
- ЕЛЕГІЯ, НАПИСАНА НА РОЗЛУКУ Коли зосталось небагато: устати й вийти, так і є – не відпуска поріг твій, хато, не підпуска вікно твоє… Оте, […]...
- ЕЛЕГІЯ ПРО ПЕРСТЕНЬ ПІСНІ Я маю дім, при домі сад, ліричні яблуні у ньому. Мов свіже молоко – роса, розваги мед мені палкому. Мов […]...
- ЕЛЕГІЯ ПРО КЛЮЧІ ВІД КОХАННЯ 1 Зелений лист, крилатий ключ, і веретено і обруч, і знов сп’яняє, як сп’яняла, похмільна юності кабала. Палати знов і […]...
- ЕЛЕГІЯ ПРО СПІВУЧІ ДВЕРІ Співучі двері, сивий явір, старий, мальований поріг. Так залишилися в уяві місця дитячих днів моїх, так доховала пам’ять хлопця затьмарені […]...
- ЕЛЕГІЯ ПРО ПЕРСТЕНЬ МОЛОДОСТІ Розсунулись, мов карти стіни, угору стеля поплила, і вікна згасли в синій тіні, найближчі речі вкрила мла. Так ява стала […]...
- ЕЛЕГІЯ ПЕРЕД НОВИМ РОКОМ У лісі мертвому ялинки ростуть собі на чорнім тлі, немов не треба їм ні сонця, ні соків теплої землі… І […]...
- ЗЕЛЕНА ЄВАНГЕЛІЯ Весна – неначе карусель, на каруселі білі коні. Гірське село в садах морель, і місяць, мов тюльпан, червоний. Стіл ясеновий, […]...
- ЕЛЕГІЯ, НАПИСАНА ПІСЛЯ БУРІ Стомившись, буря чорні крила закинула за чагарі… Настрахані борсученята пооживали у норі… Старі дерева опустили крислаті крони до землі, молодняки […]...
- СЕРПНЕВА ЕЛЕГІЯ (З Лівіу Даміана) Ніжне творіння, тебе я не завжди докликую, Наче ту пару з небачених чаш із віків, Вдень ти малою стаєш, і […]...
- ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА. ВІЧНА МАТЕРИНСЬКА ЕЛЕГІЯ Проходила по полю – Зелене зеленіє… Назустріч Учні Сина: Возрадуйся, Маріє! П Тичина, “Скорбна мати” Назустріч Учні Сина, Під руки […]...