3. ЄХИДНА
Повертаємся, всіявши зойком оази;
кров на піхвах, засмага східна.
Та зачинене місто, мов острів прокази,
або клітка, в якій єхидна.
Поки нас не було, поки нас у пустині
прошивала сурма побідна,
на стовпах і криницях, мов сіль на хустині,
проступило тавро: єхидна.
Ми згубили себе в агарянськім поході.
Перемога цілком не видна.
І до рідних дверей нам достукатись годі,
і вітчизна немов єхидна.
Рідні панни зів’яли по вежах і клітях,
пізня ласка така фригідна.
В зимних венах померло дзвінке повноліття,
а в очах ожила єхидна.
Це вона відкладає століття, мов яйця,
по торгах, де музика мідна,
де помости смертей, де живуть і бояться,
де юрба сичить, мов єхидна.
Що я можу? Хрипуча сурма наді мною.
Я півсвіту пройшов приблизно.
Можу босим піти за твоєю труною,
рідна панно, стара вітчизно.
Related posts:
- СПИНИ МЕНЕ Спини мене отямся і отям така любов буває раз в ніколи вона ж промчить над зламаним життям за нею ж […]...
- ЦЕНТР РОДОВОДУ Стою я в центрі свого родоводу. О ні, не центр я. Це всевладний час, допоки світ в очах моїх не […]...
- НА СВІТАННЮ Із води із океана там вона далеко вийшла. І такеє в неї видно – одірватися не можу. Підняла вона коліно […]...
- IV. “Де ти?” Де ти? Хто розв’язав шнур простору, вузлом якого ти була? Не можу я, не можу протверезіти від обезсилюючого алькоголю логіки, […]...
- КУРИ ТА ЛАСТІВКА “Біга, як курка з яйцем” “Куд-куд-кудак! куд-куд-кудакі Яєчко я знесла гарненьке: Нехай іде та дивиться усяк, Яке воно у мене […]...
- КАСАРНЯ ми навіть її не бачимо і не знаємо яка вона адже вдосвіта вибігаємо з неї і повертаємось коли споночіє певно […]...
- “Я сам собі тісний…” Я сам собі тісний. Словам моїм так тісно, як сонцю в зворохоблених очах. Як в тріщину на древнім обеліску мурашки […]...
- ОРАНТА Гурток безбожників у церкві Ярослава Святкує, молиться за владу. Людський прах. І дивиться на них Оранта величава, І сльози зблискують […]...
- “Вже перший сніг, мов ковдрою товстою…” Вже перший сніг, мов ковдрою товстою, Усе укрив – і воду, і поля. Під цим зимовим снігом, промочена понура, Обшарпана, […]...
- “Увійшовши в хащі, де повно птиць…” Увійшовши в хащі, де повно птиць, уяви: природа – майстерня Бога, по якій блукає твоя знемога. Все, що можеш ти, […]...
- ВДОМА Під хату шлях листя калюж простяг. Скрип дверей, як сухий сірник. На обличчі осінній коник. Піч потемніла ружами, листок у […]...
- НЕФЕРТІТІ в зіниці єхидна чорна пума що точить вино з місяця і гордість фараона в лезах уст ласкаво наказуєш жорстоко просиш […]...
- “Я без тебе не можу бути…” Я без тебе не можу бути… І з тобою не можу теж! Ой зеленої скільки отрути Нині в серце моє […]...
- “І свято без тебе – не свято…” І свято без тебе – не свято… І щедрі багаті столи, І гості з високої хати, І всі, що повз […]...
- КОРТЕС 1 В казковий край під пальми і агави, Де стигнуть темні грона островів, Тебе помчала далеччю морів Жадоба золота, пригод […]...
- “…І дорога додому…” …І дорога додому світиться крізь дощі прийдеш утомлений і вклонишся крайнебу є щось заховане від суті мокрі стебла не шелестять […]...
- З книги “ДЕРЗАННЯ” (1914)СОНЦЕКРОВ Без сонця жити я не хочу Стерпіть не можу я холодних ліхтарів Я сонцекров люблю і в крові сонце І […]...
- РОБІТНИКОВІ Роби на других дні та ночі, На хвилю праці не заспи; А візьме сум, заплачуть очі,- У чарці горенько топи… […]...
- ЛІТАЮЧА ГОЛОВА ВОНА ПІДНІМАЄТЬСЯ, ЯК ГОЛОВА, відрубана голова волоцюги. Вона промовляє уперше, і вдруге, і втретє свої потойбічні слова: Я ЛІТАЮЧА ГОЛОВА! […]...
- “Струнка та чорноброва…” Струнка та чорноброва, ще й ясна, як зоря, в очах глибінь криниці, в сміху – дзвін янтаря. Хоч любить вона […]...
- УКРАЇНІ ІІ II Поки душею я не втонув іще В нірвану й тіло ще не розпалося, Я можу ще тебе, Вкраїно, Серцем […]...
- Уривки слів, народжених із пам’яті (Із Йожефа Серваца) * живу живеш і ми ще в силі жити ото живімо поки в силі жити все буде […]...
- Голубінь Я ще не дивився зблизька на зорі, Я ще не ходив по місячних кратерах, Ще тривога не падає метеорами Щоночі […]...
- “З-за хмарочосу – мати в небесах…” З-за хмарочосу – мати в небесах… Так нібито до мене прихиливсь І довго так допитливо дивилась. Ні зморшки… Ні сивиночки […]...
- “Чи прокленем, чи возвеличим…” Чи прокленем, чи возвеличим Ми, солоніючи від поту, Оту непізнану істоту, Яку історією кличем? Чи занімієм з горя-жалю, Коли, не […]...
- “На зорях твоє ворожіння?…” На зорях твоє ворожіння? На зорях ворожу. Різдвяна вела вівчарів. Привела різьбярів. Я знаю цю древню різьбу. Так різьбити не […]...
- РЕНТГЕН СОВІСТІ Хвороби на землі бувають різні. І поки не зотлів ще корінь зла – пронизує пекучо душі грішні рентгенового променя стріла. […]...
- ВЕРШИНА СВІТУ Іду гранітом на вершину світу – на Красну площу в сяйві кумача. Рубіновими зорями зігріта, уся планета зблискує в очах. […]...
- “Невже празниковий розходиться люд?..” Невже празниковий розходиться люд? Не свято, а битва. Я можу молитись Тобі тільки тут, хоч це – не молитва. Не […]...
- 5. Вечір із прабабкою як я мала п’ять років у нашій комірчині поселився маленький чорт я носила йому їсти говорила з ним бувало коли […]...
- ІІ. БІЛА ПРИЧІЛЬНА СТІНА А за мною щовечора Ходить біла хатня стіна З вікном і голубими віконницями, Із пташенятами під стріхою, З відблисками призахідного […]...
- НЕ ВМРЕ ПОЕЗІЯ Не вмре поезія, не згине творчість духа, Поки жива земля, поки на ній живуть, Поки природи глас людина серцем слуха, […]...
- (Уривок із циклу Листи і фотографії) 20 вересня Коханий Тату, чи ти також маєш таке враження, наче ти щось забув, коли виходиш з дому? Бачиш, мені […]...
- ДАВНІЙ ОБРАЗ В споминах ніжних дивних ідилій Привид чудовий ясно встає – То пережите в юності милій Щастя моє. Чую, я чую […]...
- МАМИНЕ СЛОВО Я в світі прийшов із маминого слова, Пробився, наче із яйця, пташа. Та наді мною шкаралуща нова – І в […]...
- РОМАНС МАРТОПЛЯСА Я стужився. Я, мов кінь, погриз вудила – відступи, бідо гірка й мороко: десь любов моя на Ринку заблудила, десь […]...
- МАРИНЧИНА ЛЯЛЬКА У Маринки лялька є: Чорне негренятко. Разом з ним вона встає І лягає спатки. Вранці каже: – Добрий день! Одягне, […]...
- ПАВЗИ Після кількох днів щастя Якому не міг дати назви – Знов почуваю радість муки радість злощастя. Трамвай досяг мене ніби […]...
- ЖНИВА Мідь мускулів нап’ята на косах і серпах. Солоним потом скроплена земля. Жінки вмивають сонцем рамена і груди, співаючи пісні: хто […]...
- ЖЕРТВА НАСИЛЛЯ Той задавлений біль, затамований плач, той придушений крик у морщин борознах заховались на твому лиці, той приглушений жах, що зачах […]...