“вона – ріка, і це не перемелеться…”

Related posts:

1. “Можливо, лиш вона, та туга невсипуща…” Можливо, лиш вона, та туга невсипуща Невідомо за ким, невідомо за чим,- Єдине, що горить у наших нетрях-пущах Вогнем високим […]...
2. “Вона зійшла до моря. Хто вона…” Вона зійшла до моря. Хто вона – Навіть самій їй байдуже віднині… …Хіба ж не всі ми – єдності луна […]...
3. X. “Не знаю, що це за ріка…” Не знаю, що це за ріка, яка несе мене, як поїзд, далеко від усього, яка поставила мур руху між мною […]...
4. РІКА ЧАСУ Іще мільярд людських істот, іще – Але планетна куля не із гуми… Куди, в якому напрямку тече Ріка часу? Які […]...
5. РІКА БРИНИТЬ Ріка бринить, як струни, між полями, Колишеться за нею свіжість трав, І поять хвилі човен до безтями. Так непомітно замовкає […]...
6. “Вона була задумлива, як сад…” Вона була задумлива, як сад. Вона була темнава, ніби сад. Вона була схвильована, мов сад. Вона була, мов сад і […]...
7. РІКА Григорію Дем’янчуку Як при Сковороді, нам пригодиться: Сакви і подорожна патериця… Блокнотик ще з фламастером в руці, І помандруй неквапно […]...
8. ВОНА МОЯ! В МОЇХ ОБІЙМАХ! Вона моя! В моїх обіймах Тремтіла вся, мов вуж звивалась, І як край серця мого туга, Круг мого тіла обвивалась. […]...
9. “Ріка в надійні входить береги…” Ріка в надійні входить береги. А як бундючно пінились потоки! Дзвінкі від буйства, сповнені снаги, Глушили світ, безмежний і високий. […]...
10. “коли вона спала…” коли вона спала я вибудував для неї терем приносив їй страви коли вона спала звикла до несподіванок як до сходу […]...
11. “Вона від’їхала з усім своїм кордебалетом…” Вона від’їхала з усім своїм кордебалетом, забрала все своє у подорож, як у тунель. Діра від’їзду вкрилась мохом, листом, ледом, […]...
12. РІКА КРАСИ Скільки красивих облич! – Скільки захоплюючого дива, Клич мене, вулице, клич – В брід, де ми перебродили. Скільки піднесених лиць, […]...
13. “У дзеркалі вогню відбилась ген ріка…” У дзеркалі вогню відбилась ген ріка, у пам’яті його цвіла найперша іскра. Та блиск молодика, що крейдою стіка, нагадував мені, […]...
14. “Вона приходила щоранку…” Вона приходила щоранку, І нам спочатку говорили, Що то звичайна баба-бранка І поспіша до породіллі. Вона приходила щоранку, І ми […]...
15. ВОНА Вона мене оболесила, вона мене занадсонила – Мені ж здавалось, що підійме мене до вершин! Ах, невже вона навіки серце […]...
16. “Вона ішла… але здавалося мені…” Вона ішла… але здавалося мені, Що ніжний пролісок в снігу зоріє, Встає з’під нього і радіє Промінню, сонцю і весні. […]...
17. ВОНА ПРИЙШЛА Вона прийшла непрохана й неждана, І я її зустріти не зумів. Вона до мене випливла з туману Моїх юнацьких несміливих […]...
18. “Ріка життя пливе все далі в даль…” Ріка життя пливе все далі в даль, Навпомацки прощупуючи простір, А ми ніяк не виплачемо жаль, Моя кохана, через стільки […]...
19. ВОНА СПІВА Вона співа – і серця поривання У згуки ті вона перелива, Горять огнем безмірного кохання Її пісень пекучії слова. Вона […]...
20. “Вона несе, немов у чаші повній…” Вона несе, немов у чаші повній, Солодку нерозхлюпаність вина, Вона себе несе в обійми, хай гріховні, Вся – світла й […]...
21. “Ах, як вона цвіла, чарівна квітка…” Ах, як вона цвіла, чарівна квітка! Наперекір вітрам усім – цвіла, обманута, посаджена у клітку засушливого затишку й тепла. Є […]...
22. “Звичайно, що ріка тяжіє тільки вниз…” Звичайно, що ріка тяжіє тільки вниз, повільна і в’язка, немов рослинний слиз, коли твоя рука багром тримає спис. І дивишся […]...
23. Лівим берегом живучи Юркові Бедрику лівим берегом живучи правим берегом накриваючись чи буває що на плечі відбиваються лапи заячі озираєшся – а ніхто […]...
24. “вона і сніг темнаво золоті…” вона і сніг темнаво золоті. тонкі сліди її тонких життів ще тихо проступають крізь окладень. і скапує волосся по щоці, […]...
25. “Що за туга?..” Що за туга? Що за дика туга, Що за нею суне туга друга, А ще слідьма, ніби із-під смерті, Суне […]...
26. “Вона не знає: живий він чи ні!..” Вона не знає: живий він чи ні! Одного разу вже таке було, але в сорок сьомому прийшов лист, і тоді […]...
27. “сокиру в руці не догледиш – вона не сама…” сокиру в руці не догледиш – вона не сама, їй ближче до неба на ідиш отари і трави. стискаючи губи, […]...
28. ВЕСНА (З Баратинського) Весна, весна! Яка блакить, який кругом прозор! Садками ходить брунькоцвіт, а в небі – злотозор. Весна, весна! Який […]...
29. “Яре мій! – вона сказала. Спалахнула в нього кров…” (Газель) “Яре мій!” – вона сказала. Спалахнула в нього кров: Він узнав, пишнотмовний, Яр – по-перському любов. “Кипарисе мій! Чекала я […]...
30. “Спідниця, втята на півслові…” Спідниця, втята на півслові, Неначе тятива туга, І ліфчика дзвінки шовкові, Де схована грудей жага, І погляд, що шукає цілі, […]...
31. АКРОВІРШ. ХТО ВОНА? Лиха зима сховається, А сонечко прогляне, Сніжок води злякається, Тихенько тануть стане, – І здалеку бистресенько Вона до нас прибуде, […]...
32. “Вона в красі, мов ніч імлава…” (Уривок) Вона в красі, мов ніч імлава Безхмарних зоряних країв, Прийшла – і вмить її постава Сяйнула спрагою з-під брів: Достигла […]...
33. “Троянда запашна… та чи вона ж то чує…” Троянда запашна… та чи вона ж то чує Ті любі пахощі? Ба навіть соловейко, Чи сам він чує те, чим […]...
34. “Вона прийшла, як мрія довгожданна…” Вона прийшла, як мрія довгожданна, І вийшли всі назустріч їй, І всі кричали їй: “Осанна! Благословенний ранок твій!” І враз […]...
35. “Вона вертається…” Вона вертається. Двигтять хмари. Димлять біржі. Гарчать звірі. Держави валяться, Мерці входять в її чрево. Живі – в смерть. Вона […]...
36. “Вона жива, любов моя єдина…” Вона жива, любов моя єдина, ніщо її у серці не уб’є. Примара щастя огортає димом обличчя неціловане твоє. Не треба […]...
37. ВОНА Немов телиця йде І коливає звільна пругким задом, Ступаючи чуть більшими, ніж треба для грації ногами. А сила мяс на […]...
38. “Вона спершу поклала…” Вона спершу поклала мені на спину шафу із сукнями і черевиками вихідними і буднями газетами і трамваями до ноги шовковою […]...
39. “Так, вона залізна, наше слово – криця…” …В залізній мові, в залізнім реченні! А. Малишко Так, вона залізна, наше слово – криця, Гучнодзвонна мідь. Над життя і […]...
40. “Вона жива і нежива…” Вона жива і нежива лежить у полі нерухомо. Не зранять сонячні слова передосінньої утоми. Над баштанами сонні оси, замовкли коники […]...