ВАСИЛЬ СТЕФАНИК. 1933
сказав би кому свою правду – на вітер чи так.
вона непомітна, їй майже не вкриєш очима.
солоні, як небо, ці пагорби знову гірчили
під ликавим плугом, що поре дорогу навзнак.
відваживши з пращі – якби там не жала, а жили –
півслова кривого на свій осоружний тартак, –
хіба пропече золотий до німоти первак
усе, що гризоти до хрускоту не доточили.
сказав би, а знову стискаються в горлі слова
в єдиному звуці, який до паперу не липне –
і бризкає вдосвіта мозком в софіт голова.
виходжу до світу: яка ця дорога велика.
їй майже не треба ні речника, ні чоловіка.
вона і без правди моєї давно нежива
(2 votes, average: 3,50 out of 5)
Related posts:
- ЛИСТ На клаптику паперу рука напише слово коротке: прощай. Хоч тьмяні очі знову, знову обіцяють солодкий одчай. На клаптику паперу рука […]...
- ДИТЯЧА ПОЕМА ПРО 1933 РІК Скінчилася гра, і м’ячик упав, Неначе в пісок його хто укопав! Ми всі заніміли, бо там, на вуглі, З’явилася жінка, […]...
- ВАСИЛЬ ГЕРАСИМ’ЮК. 2000 я маю знати кожного в лице – дощів імущих і життя імущих, – коли не звірина вертає з пущі, а […]...
- “Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі…” Пам’яті Василя Симоненка Наш Василь іде по найдавнішій у світі дорозі З розплющеними 28-літніми очима Наш Василь іде по останній […]...
- КРАЄВИД 1933 р вас кинули удвох під шар землі вона тепер лежить на тобі і усміхається без уст розмокла глина затікає вам в […]...
- “Пролились небесні сльози…” Пролились небесні сльози На сріблясті верболози. На зелені лопухи, На цей досвіток глухий… І привиділось у сні: Обмолочується сніп, – […]...
- ВАСИЛЬ РОМАНЮК. 1995 як тихо й довго сходяться на пласі сповідники моїх ребристих плах. ця самота – удар ногою в пах. як лоскотно […]...
- ДРУЖНЯ ГУТІРКА Поезія? – Ні, не питай, який рецепт її есенцій! П’ючи свій золотавий чай, так пробалакаємо день цей. Узори гарних слів, […]...
- “із повітря в повітря зринають твої птахи…” із повітря в повітря зринають твої птахи як вода у клепсидрі з нічийного ока сну тут кульбаби вінками означують хист […]...
- 1933 Тридцять третя весна У двадцятім сторіччі До людей, навісна, Заглядала у вічі. І в поле повз худий селюк Шукати мерзлу […]...
- “тут сон і сови. солодко. приходь…” тут сон і сови. солодко. приходь. на цілі води папороть і водь. за чайками пливуть підбиті чайки. вітрила, що приспущені […]...
- 1933 – 1939 Д. Д. Наближається спогадів повінь… В. Сосюра Незнаний нам початок і кінець, Не розуміємо таємну віру, Коли жаття сплітає у […]...
- Я I… я ніколи жодної речі не вгадував (на віть всесвіту) міг би так не цілком можливо найменший немов найкращий (майже […]...
- І знову дощ і знову знову знову і знову дощ і знову знову знову ми мовчимо і знову мовчимо і знову не наважимось немов глумливий дощ підслухає […]...
- ЦИГАН ВАСИЛЬ На чужих наречених – пояси, мов табу. Зостаєшся один і над глиною постиш… Вилітає на площу нічний табун – скільки […]...
- ВАСИЛЬ МИСИК Постій, Ілько! Поїду в Бухару, сходжу в мечеть, а на базар – не стану, і повернусь… Завдам тоді перу роботи, […]...
- ВАСИЛЬ МИСИК Чому покинув дім, полин, – Степи свої квітучі? Стоїш тепер, як перст, один На потьмянілій кручі. Промарнувалися літа У гуркоті […]...
- “Я тій сльозі сказав: не йди…” Я тій сльозі сказав: не йди. Я тій сльозі сказав: сиди. Сиди, не плач, моя сльоза, Сиди, не плач, як […]...
- МОВЧАННЯ М. Коцюбинській Слова – для доблесті, для чину – Нуртують, рвуться на язик… Прорватись в звук! Прорватись в крик! Хоч […]...
- “Десь надходила весна…” + Десь надходила весна. – Я сказав їй: ти весна! Сизокрилими голубками У куточках на вустах Їй спурхнуло щось усмішками […]...
- І знову день – мов світлі соти І знову день – мов світлі соти. Свій шлях облітує бджола. Поезія – моя робота, Душі й бентежного чола. Щодня. […]...
- ЛІТЕРИ Я пам’ятник собі поставив нетривалий – Не з міді гордої, не з мармурових брил, Скупі слова мої, що на папері […]...
- ЕТЮД Вулиця мокра морок ліхтар Відблиски світла випадок кут Ковнір піднявши рухається цар Ходить ходою бризкає жмут Зрідка візник торохтить нудливо […]...
- ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА. 1773 зображення пилу стоїчно нагадує пил: це майже потреба – приречену землю топтати. окраїна листя така ідилійно картата, аж місце розплати […]...
- НАРЦИЗ Він просить перед дзеркалом : “Прости!” І знову – стрімголов до книгозбірні : як в катакомбах, черепи примірні, лежать там […]...
- “Украли у мене мою країну…” Украли у мене мою країну, Залишивши у назві, як звук, Україну, Щоб без мови і пісні у звуці німім Не […]...
- “Як багато книг про вік планети…” Як багато книг про вік планети Маємо, братове, а проте Ще про неї не знайшли поети В серці Слово правди […]...
- СОНЦЕ ТРАВНЯ Сонце травня! Сонце травня! І спливає згадка давня: Як ми йшли по Хоревій, Святково зодягнені, В єдиному пориві, Йшли на […]...
- ШЕВЧЕНКО (Заклекотало десь у горлі…) Заклекотало десь у горлі Клубком із крони і зо сліз – І крила, що були униз, Розкинулися, яко орлі… “Нізащо […]...
- НАРЕЧЕНІЙ По Шляху Чумацькому у росах Буде вічність мчати коні, Я ж губамі у розкішних косах Позбираю зоряні вогні. Де світи […]...
- “вона і сніг темнаво золоті…” вона і сніг темнаво золоті. тонкі сліди її тонких життів ще тихо проступають крізь окладень. і скапує волосся по щоці, […]...
- МАЗЕПА Насті Гречанівській беладонна – мумія на двох степ укрив і степ не переоре бог укрив – хай покорує бог піднебіння […]...
- “Не молодиця ще, уже й не дівчина…” Не молодиця ще, уже й не дівчина, В очах глибока, чиста доброта. Ніким за тридцять років не помічена, Несе вона […]...
- СІЙСЯ-РОДИСЯ Сійся-родися, жито, пшениця!.. Перемішалися зерна, слова. Сіється інеєм, снігом яскриться дзівнь вітрова. Бризкає долу, дзвонить у скроні, в серце росою […]...
- “Вона зійшла до моря. Хто вона…” Вона зійшла до моря. Хто вона – Навіть самій їй байдуже віднині… …Хіба ж не всі ми – єдності луна […]...
- ПАВУК Де взяти сил, щоб знову стати Посеред неба павуком І болі Всесвіту всотати, Й дощем пролитись над ліском? А дощовинню-павутинню […]...
- ПРО НЕПЕРСПЕКТИВУ Вже, кажуть кооперативне Село моє – неперспективне… Хилилась до землі пшениця, Диміло молоко в дійницях, В садах плоди звисали дивні […]...
- СКАРГА ФІЛОЛОГА Видно, слів на землі забагато, видно, вік мене добре місив. Я стомився: так важко рубати непролазний словесний масив. Душу терни […]...
- І ДІВЧАТА НЕ ВИНОСИЛИ НАМ КВІТІВ Після бою ніч прослалась по селу. Пить хотілось. Спать хотілось. Нили ноги. Пил на тілі, пил у горлі, – світ […]...
- Ісусу, Єдиному премудРОму Богу Ісусу, Єдиному премудРОму Богу, МалОумНий. воздАю о всЂХ славу многу. Давшому И сію МнЂ ИсТоРІЙ спасенных Списать вторую Книгу, в […]...