ГЕОМЕТРИЧНЕ
Прийшли до круга. Стали зусібіч.
І голови накрили прапорами.
І хтось завів нестямно довгу річ
про конуси і паралелограми.
А ми поволі падали в траву,
підклавши сон під голови патлаті.
І так виразно, ніби наяву,
у нас в очах світилися квадрати.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- ПРИЙШЛИ З ТРАВИ Прийшли з трави. І підемо в траву. Дорога в сто розлук, дорога в сто печалей, Де пахне сто вітрів і […]...
- Це дуплаве свято генералів це дуплаве свято генералів нині тут забава навпаки голови на плечах догорають ніби розцяцьковані свічки падають посоловілі звізди в келихи […]...
- ЧОРНОСТОПЕЦЬ. Балада До кручі його привели – З палаючим зором орла! В серпанку вечірньої мли Він слухав, як битва гула. Стояв перед […]...
- МИХАЙЛІВСЬКИЙ ЗОЛОТОВЕРХИЙ. ВІДРОДЖЕННЯ Зринає у новітнім хорі Ця найвеличніша з ідей: Чим вище голови в соборів, Тим вище голови в людей. Вставай, мій […]...
- “До мене в сні злітались слів рої…” До мене в сні злітались слів рої, Рядки сплітали у дзвінкі катрени. Скажіть, святі мучителі мої, Чому ви вранці не […]...
- “Ми на камінь поклали мечі…” Ми на камінь поклали мечі і в ріці наших коней купали, а чужинці прийшли уночі і на березі табором стали. […]...
- “Ми прилетіли вранці у Європу…” Ми прилетіли вранці у Європу. Блискучий лайнер випустив шасі. І кинув міст сталеву антилопу в ласо доріг, тунелів і таксі. […]...
- ГОЛОВА Котилася, як кавун, голова з гори, як кавун, кривава людська голова. Котилася голова. Ще у очах тріпотіли листя папірці зелені […]...
- Жінки загортають мерців жінки загортають мерців у рамена й душі щоб світилися золотими обличчями з шиби як іде сльота з тихим гребенем...
- “Кроки на смерековім помості…” Орестові Новаківському Стережіться, щоб ви не погордували ні одним із малих сих, бо їх ангели у небі видять лице Отця […]...
- ІІІ. “Люди різні між нас бувають…” Люди різні між нас бувають – Симпатичні, гарні, чудні. Дні за днями, бува, куняють, А живуть лиш у мріях та […]...
- ОЙ, РАДІЄМ НЕ ДАРМА + Ой радієм недарма: Чарівниця зима Простелила килими Радо гратись вийшли ми. Гей, гу! На снігу Погуляти вийшли ми. Біло, […]...
- МІСТ Утік фашист. Світанок. Ні душі. Лиш березень нелегко йде по полю… Червонозорі хлопці-гармаші Нам принесли тоді жадану волю. І на […]...
- КОШУ ТРАВУ В садку, де я кошу траву, Дерева вікові обкошую – Немов струну задів живу, Що нею сад, птахів тривожу я. […]...
- ДІМ НА ГОРІ В тім домі на горі З сімнадцятьми кімнатами, В тім домі серед жоржин і далій, Вікна вдихали вісті сузір, А […]...
- ВИДЕНИЯ НА ХОЛМЕ Взбегу на холм и упаду в траву. И древностью повеет вдруг из дола! И вдруг картины грозного раздора Я в […]...
- ТОПОЛІ У полі на волі Дві сиві тополі, Дві долі, що стали Одною поволі. І сонце їм світить, І вітер їм […]...
- РАБОЧИЙ Он стоит пред раскаленным горном, Невысокий старый человек. Взгляд спокойный кажется покорным От миганья красноватых век. Все товарищи его заснули, […]...
- “Від листопаду вседнного…” Від листопаду вседенного, від неба надто голубого, від яблука – така студінь, що, наче кригу, власну тінь б’єш закаблуком – […]...
- Посли деревлян до Ольги Посли деревлян до Ольги Хоч помстились деревляни, Та не заснуть уночі. Оглядаючись, лягають, Бачать Ігоря, сплючи. Хочуть з Ольгою миритись, […]...
- Жінка сумна жінка яка не чекає нікого сумна жінка яка лежить горілиць на березі річки яка думає про воду річчину що […]...
- ПРАГНЕННЯ БІЛИХ НОЧЕЙ Я ними снив, я прагнув їх давно, Вони всякчас жили в мені, мов казка, Якої я наслухався малим, Якою я […]...
- “Воістину! Нема нічого в світі…” Воістину! Нема нічого в світі над голубу траву… Лицем впади і не дивись, не дихай: легко. Хвилі тобі ворушать милі […]...
- ЩУЧЕ Озер осінніх сонні небеса, І щучі дні, наструнені на спінінг, І помідорів на росі наспілих Краса притомлена, примружена краса. Удар! […]...
- ТРЕТЯ КОЛІЯ Цей київський потяг на колії третій притих. Відходять, відходять супутники літ молодих. Уламок імперій, невже я минулим живу? Тут колія […]...
- СЛАВА ХУДОЖНИКУ В небо піднявшись, осінь прощалася в небі з Москвою, Падали стиглі червінці на скроні землі молодої. Тихо стояли ми всі […]...
- “Говорить в степу наляканий табун…” Говорить в степу наляканий табун, Завис коршак, на нитці свого зору він джерело, мов краплю голубу, несе в очах, не […]...
- “Як все живе, поволі умираю…” Як все живе, поволі умираю І знаю: на краю – пекельне зло… Вже цілу вічність я тебе кохаю, А ніби […]...
- НІЧНЕ Перший дотик до тіла – бентежного тіла, гарячого тіла (вся душа затремтіла…). Розливається дивне тепло те по твоєму – що […]...
- ПРОЩАННЯ ШКОЛИ На вулиці підніс угору вітер на привітання дня пилюки бовдур, немовби капелюх із голови. В очах танок шалений чорних літер. […]...
- “Раз високо над горами…” Раз високо над горами, Уранці по весні, Дві хмароньки пливли кудись, Як янголи ясні. Удосвіта дві хмароньки Зустрілися вгорі І […]...
- НАРОДИНИ ІДЕЇ За вікнами пливе ніч тиха, та тиша сутінками диха, сидить в кімнаті при столі, десь, мов сичі, сичать жалі, далекий […]...
- ПЕТРО БРЕЙГЕЛЬ Житні хлібини крають ножами і не можуть наїстися. Аж трясуть неголеними щоками над коржами й кулешею, ще й дослухаються, як […]...
- 14. НА МАРШІ Хто з нас як не бадьориться, А в очах – печать вини: Пішачком – “полів цариця”, На машинах – “бог […]...
- АРХЕОЛОГІЯ Л. Мосендзовi Поважна мова врочистих вiтрин. Уривчастi передвiку аннали. – Ми жали хлiб. Ми вигадали млин. Ми знали мiдь. Ми […]...
- “Ні перші, ні останні ролі грати…” Ні перші, ні останні ролі грати Не хочу ні у снах, ні наяву. Замкнув себе за ребра, мов за грати, […]...
- “Роздумано, важко ступали коні…” Пам’яті З. С-ської Роздумано, важно ступали коні. Ти лежала високо й спокійно, Сама непорушна, ти всіх вела. Суворі люди ішли […]...
- ІХ. “Прийшов, як звір із нор пустелі…” Прийшов, як звір із нор пустелі, Я був, як єсть. І зрушив душі, стер оселі, Переорав степи веселі. І честь. […]...
- “Ніби ми й жили, надриваючи жили…” Ніби ми й жили, надриваючи жили, Ніби в нас не було ані рідних батьків, ні дідів. Ніби день, що минув, […]...
- 03. КОПАННЯ КАРТОПЕЛЬ Поволі, поволі по синім полі дими кружляють на вільній волі. Короткими днями цвітуть вогнями на краю плаю, немов квітками. Багато […]...