ВОДНИК
(Спогад)
Був серпень, ніч; розбитий Фаетон
Жалібно поринав у вогкість яру;
Цвіли над обрієм огні Стожару,
І лівим боком сходив Оріон.
Ось журавля скрипучий довгий тон,
І жолоб напува поштову пару;
Устав туман і виповнив мочару,
І холодком прогнав мій перший сон.
І я, малий, з-під будки оглядаю
Небесну мапу, зоряну, безкраю,
І в золотих розсипинах тону.
І знов дрімота у пухнатих лапах
Колише діл, і сиву глибину,
І поля росяний холодний запах.
30.08.1931
(2 votes, average: 4,50 out of 5)
Related posts:
- Метелик ночі злетів на вікна метелик ночі злетів на вікна фіолетніє світ травневим бузком одна пелюстка впала на серце при прешій зірниці тону в спогад...
- * * * (Анатолієві Дністровому) Майже люблю ці ночі. Не довші – більші. Ця нагота зветься чомусь – листопад. Діти моїх ровесників пишуть вірші, випірнувши […]...
- МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ – Марієчко, качки у небі!.. Сладо! До ранку й спогад вітром віднесе. Ти знов мені привидишся Елладою, А я собі […]...
- ВІРШ, ЩО ПРИЙШОВ З ОСТРОГА Це містечко… таке собі – провінційне, як тисячі… та в нім глибини, коріння, золочена висота. Є згадати про що, є […]...
- “Конвалії цвітуть у молодій траві…” Конвалії цвітуть у молодій траві, тремтить роса на вічках дзвонів білих. І зацвіла весна у мене в голові, і в […]...
- РУШНИК Було це наче в давнину – Любив я дівчину одну. Стрічали з нею весен цвіт, Весь світ співав біля воріт, […]...
- “Ліс на хвилину примовк…” Пам’яті Василя Плюща Ліс на хвилину примовк, Ані шелесне завмерши. Падає жовтий листок – Перший. Де ще там той листопад! […]...
- Ах життя моє дороге Ах життя моє дороге, Хто мені дав тебе, тепле й сильне? Бігти берегом, бігти геть, Бігти холодною вогкою рінню. Занести […]...
- “За шибами туркочуть голуби…” За шибами туркочуть голуби і горобці виспівують щасливі, перегуки і гамори грайливі все хлюпають об шиби, мов прибій, так дивно […]...
- “Дай квітці відчути…” Дай квітці відчути своє цвітіння І яблуку дай зрозуміти достиглість власну… Гріховній планеті – свою непорочність зоряну… Народжена в сорочині […]...
- МЕВА Відбилась малою від рідної скелі І гналась все далі та далі – світами. І змірила оком безкраї пустелі, Та впала […]...
- “Неначе птах з ключами журавлів…” Неначе птах з ключами журавлів, Нежданий спогад з півночі прилинув, Торкнувсь мені до серця – й на хвилину Зашерхлий біль […]...
- ХВИЛИНА РОЗПАЧУ О горе тим, що вроджені в темниці! Що глянули на світ в тюремнеє вікно. Тюрма – се коло злої чарівниці, […]...
- “Як ліс, як щогли сміливих флотилій…” Як ліс, як щогли сміливих флотилій, Знялися руки в темряві глухій. Чи ж сила є, щоб цій безмежній силі Сказати: […]...
- “Він прибіжить…” Мирославові Небелюкові Він прибіжить. Він буде коло хати на чомусь грати, чимось цоркотати. І ти всміхнешся, вискочиш надвір: – Здоров, […]...
- ПОВЕРНЕННЯ Ні, не спогад це, не ілюзія, Не солодкий то плід уяви. Знов закляклий стою у лузі я І мене облягяють […]...
- ЗАБІЛІЛИ КАШТАНИ Забіліли каштани в небесну блакить, І на схилах садки забіліли. Тільки спомин ізнов, ніби птах, прилетить, Щоб у мене душа […]...
- “Вода в озерах потемніла…” Вода в озерах потемніла, Ліси дрімота облягла. Трава поволі без тепла Зашерхла, зблякла, посіріла. Не лопотять пташині крила, Минула вирію […]...
- “По небу блакитнім очима блукаю…” По небу блакитнім очима блукаю За думкою думку туди посилаю; Тону там душею, тону там очами Глибоко, глибоко поміж зіроньками. […]...
- МОЛОДИЙ ГРІМ Перший грім! Він ударив гарячим, несподіваним жаром. Гей, та де ж ваша сила юнача, вогнекрилі Ікари? А розправте-но зігнуті плечі […]...
- “У здивуванні знов стою німому” У здивуванні знов стою німому: Чи все то сон, чи справді наяву? …З гілок вишневих – дивних космодромів – Бруньки […]...
- ЧАРОВАНИЙ КЛЮЧ Як я на світ родивсь, дак баба-сповитуха Десь узялась між нас химерна та чудна. Одні вбачали в ній дари святого […]...
- “Затінок, сутінок, день золотий…” Затінок, сутінок, день золотий. Плачуть і моляться білі троянди. Може, це я, або хто, або ти ось там сидить у […]...
- ОСЕЛЯ Єдина оселя – засипаний снігом сад. Єдиний спогад – на чорнім снігу білі ворони. Падало листя. Листя падало і згасало, […]...
- “Бур’ян, трава, дрімота…” Бур’ян, трава, дрімота. Тут молодість гуляла І хвіртку як ворота До раю, відчиняла. Стою у запустінні, Пригадую колишнє. З минулого […]...
- СТРОФИ 1. Ти виростала, квітла й наливалась І втілилась – в медвяний виноград Та яблука. Мов наложниця, сад Зітхає втолено. І […]...
- “Черничка-ніч запалить свічі…” Черничка-ніч запалить свічі весняних воскових беріз. Зимі подивиться у вічі, що повні сліз, останніх сліз. Розстеле зоряну хустину, розкрає чорний […]...
- “Знов я серце упокорив…” Знов я серце упокорив І забув тяжку досаду; Знов весна у серце хирне Ллє здоров’є і одраду. Знов увечорі і […]...
- “Гримлять протести. В золотих погонах…” Гримлять протести. В золотих погонах Зухвала, схудла на малім пайку, Гартує скаргу, вперту й гомінку, Офіцерня, маршуючи в колонах. Пивні […]...
- “Викине вир гривеники в…” Викине вир гривеники в Кошару мурашок, У мул глуму… А народ дорана (Ранок-конар Жевріє…) ірве ж Чуби ті, всивілі висвіти […]...
- ДИПТИХ 1 Десь іншим доля смачно лиже губи, Мені ж з дитинства вибивала зуби. І хоч в устах солоний присмак крові, […]...
- НОСТАЛЬГІЯ Я спинити біль серця не годен, Коли спогад покличе мене У дитинство моє благородне, Що у снах десь-колись промайне; У […]...
- ЛУК Напевно справжнім був героєм, Хто перший змайстрував цю зброю, Щоб відступив у нетрі гір Від людських жител хижий звір. Та […]...
- НАРБУТОВЕ “А”. 1917 Видатний графік Георгій Нарбут 1917 року в Петрограді починає створювати високомистецький варіант національної абетки нема електрики і хліба і держави […]...
- “Вже перший сніг, мов ковдрою товстою…” Вже перший сніг, мов ковдрою товстою, Усе укрив – і воду, і поля. Під цим зимовим снігом, промочена понура, Обшарпана, […]...
- Святослав Ніч майова, українська, Світло місячне тремтить… Все заснуло. Тільки Ольга Над колискою не спить. Над дитиною схилилась, Сон рожевий зовучи: […]...
- “Такой ты мне привиделась когда-то…” Такой ты мне привиделась когда-то: Молочный снег, яичная заря. Косые ребра будки полосатой Чиновничья припрыжка снегиря. Я помню чай в […]...
- “Царський скит чи скит-орач…” Царський скит чи скит-орач? Дознаваю! Завойовую навскач Даль безкраю. Чую в серці радий щем – Клич до бою З пирієм-деревієм […]...
- БЛИЗНЯТА (Квітень) Люблю я й досі присмерки прозорі Квітневих вечорів, і чорну сіть Вишневих, яблуневих верховіть, І по калюжах різнотонні зорі. […]...
- “Знов весна, і знов надії…” Знов весна, і знов надії В серці хворім оживають, Знов мене колишуть мрії, Сни про щастя навівають. Весно красна! Любі […]...