Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







СВІЖИЙ НАСТРІЙ

Розгойдалися хмари, як гілля вільшини,
І обняли мене дужі вихри,
Не співатиму вже лебединої пісні,
Не умру, як журавлиний клич.

Хтось сіє примули край тину
Їх сіє пригорщами в душі;
Збудилося щось у ній з ясної дитини,
(Я гадала: пішло собі геть долинами).

Що з того, що мене часто карбує смуток,
Що лягає на груди вечірня тінь.
Тече широко Чумацький Шлях,
Хтось б’є по струнах і каже: жий!

Молочною Дорогою впадає в мене життя,
Стелиться тихий покров Богоматері
На оклики тополь, що біжать під горби,
І на всі німі запитання.

Розходяться кола в замріяних водах
Від ніжного дотику теплого місяця,
І настрій говорить: “Тут середина землі,
Тут вільхи урочо у псальмах говорять”.

І спокій занурив у мене коріння;
Не вільха вже я, не полохлива модрина,
Не хвилююся вже з вітрами.
На плоскогір’ї стою, мов романський храм.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,00 out of 5)


СВІЖИЙ НАСТРІЙ - ВІРА ВОВК