СНІЖИНКА

Related posts:

1. “ламких, немов полин, дорослих, ніби дощ…” ламких, немов полин, дорослих, ніби дощ, ти просто вибирав у приписі нічному, щоб, кришталевий крик зібгавши на солому, означити хрустке […]...
2. Де задивилися ви, Грації України Ю. К. де задивилися ви, Грації України, в минуле, в майбутнє? чи шукаєте в річці обличчя сонця, чи дожидаєте човен […]...
3. “Сама хай висохне сльоза…” Сама хай висохне сльоза. Нехай її ніхто не витре. Не дми мені в обличчя, вітре! Сама хай висохне сльоза. Або […]...
4. “Самотні дівчата…” Самотні дівчата носять на грудях стигми місяця – два відображення його обличчя – що сповнюються жадібним стражданням, коли ніч, що […]...
5. “Помий собі обличчя до краси…” Помий собі обличчя до краси водою джерела жертовного, де мочаться топільниць голоси. Помий собі обличчя до краси. На судний день […]...
6. Десь осінь надходить М. Т. десь осінь надходить витирає чоло фартушком ще один день округлим плодом упав з гори поволі гасне далекий гул […]...
7. “Сьогодні я ранком молилася…” Сьогодні я ранком молилася В церкві святого Онуфрія, В жовтизні, сині та рожевизні Фресок, в іконному золоті. У монастирських мурах […]...
8. “Впала музика з неба, і сім її нот…” Впала музика з неба, і сім її нот Долинає до мене із мороку літ. Молодому поетові дивляться в рот, А […]...
9. МАНДАЛЯ Тисячойменний спорудив своєю премудрістю на принципі ладу велетенську мандалю. Так кожна мандаля береже окрушину ладу, а кожний лад окрушину мудрости, […]...
10. НЕФЕРТІТІ в зіниці єхидна чорна пума що точить вино з місяця і гордість фараона в лезах уст ласкаво наказуєш жорстоко просиш […]...
11. ТАЄМНИЦЯ СЛЬОЗИ Крізь пил віків тече сльоза гаряча. Планета хмурить випукле чоло. Ви чуєте? Дитина гірко плаче, невтішно плаче і не зна […]...
12. “Приходь у сни, я так благаю…” Приходь у сни, я так бажаю Іще зустрітися хоч раз! Приходь, я й словом не згадаю Того, що трапилось між […]...
13. АССІЗІ Украй мені місяця – хліба, Місяця теплого з Умбрії, Над сном виноградників. Замріє крихта рожевого, Золота відляск на лаврах, Франческо, […]...
14. ЗАТЕМНЕННЯ Крізь півкілометрову товщу хмар Чотири неділі не бачили сонця І молодий місяць Не заглянув через плече… Затемнення сонця, Затемнення місяця […]...
15. “Син білявого дня і чорнявої ночі…” Син білявого дня і чорнявої ночі, вечір-мулат підійшов до порога. Слухай, мулате, бачиш ті ночви, – нехай це буде стара […]...
16. ЗАЛИЦЯННЯ Сміялась я: ти – іскра електрична, солом’яного спалах ти вогню. Твоє тепло бездомних не нагріє. І сміх мій був фривольний, […]...
17. “повторюю тричі прирослі до неба слова…” повторюю тричі прирослі до неба слова. їх мало би бути утричі – як мінімум – більше, але тільки віршам дано […]...
18. В казематі (“Не кидай матері!” – казали…”) IV “Не кидай матері!” – казали, А ти покинула, втекла. Шукала мати – не найшла, Та вже й шукати перестала, […]...
19. 5. Я йшла за тобою дорогами світу Я йшла за тобою дорогами світу, гребла океани, спиналася на вершини в червону колиску сонця, у човник місяця. Я перечитала […]...
20. ПІВЕНЬ Зоря майнула, мов стріла, неначе іскра, пісня згасла, і тільки з мокрого зела роса краплинками сплила, мов слово, чиста й […]...
21. ЛИСТОПАД Мідь тоншає, шерхльована вітрами, широкий звук летить над головами, що ледве й чуть, як цвяхи золоті пришпилюють розковзані путі – […]...
22. ПРИТЧА ПРО ВДЯЧНІСТЬ Подарував убогому багач З любові до похвальства постоли. До бідного, немов лайно до гач, Він приліпився: дякуй і хвали! Подякував […]...
23. Люди люди про дитинство сонця над терасами про схрещення іржавих ножів і чарів на мушлях з віч жовтою плямистою шерстю ягуари […]...
24. НЕКРОЛОГ КУКУРУДЗЯНОМУ КАЧАНОВІ, ЩО ЗГНИВ НА ЗАГОТПУНКТІ Не чути голосінь. Іржавіють оркестри. Оратори втомились від кричань. В труні лежить не вождь і не маестро, А просто – […]...
25. ВИБІР Ой світе, світоньку, чи ти мені наснився, а чи судився літнім, як бджолі? Я лугом брів і щедро заросився, на […]...
26. ЧОРТІВСЬКИЙ БРІДЖ В маленькій, біленькій хатині сон мрії колише в колисці дитині. По усточках сонних, мов тіні по сіні, блукається усмішки брижа. […]...
27. СТАДІОННА САГА Щовечора бачу з вікна: Далека й легка, мов пір’їнка, По колу, по колу, Одна Біжить стадіоном ця жінка. Довкола снігів […]...
28. 23. До тебе прибігаю стежками світу До тебе прибігаю стежками світу: припадаю до твоїх слідів, хилю горде чоло й купаю незрячі очі в потоці твоєї покори. […]...
29. БЕЗСОННЯ Чого не спить воно, оте вікно, – у небі ночі та й одне-єдине? За що катує полум’ям воно когось там […]...
30. БУБЛИК З МАКОМ Принесла з базару бабка бублика онучку. – Я гостинчика купила, – тиче йому в ручку. Дід схопився: – Де купила? […]...
31. ЛИЦЕДІЙ Загадка для нас – таємниче життя лицедія. Ховає завіса мінливу подобу лиця. Несе лицедій крізь думки і примарні надії обличчя […]...
32. ДЕВ’ЯТЬ 1 Як ніч прозріє і загляне моноклем місяця з-під зір до найтемніших місяць землі, ти схочеш, щоб тебе кохала. гарячим […]...
33. “Друже мій, я зробила…” Друже мій, я зробила Велику похибку, що розповіла Вам про свій біль. Немає на світі Ворога більшого жінці, ніж чоловік. […]...
34. СТИЛІЗОВАНІ ГАЙКУ 1. твоє обличчя розщепилось на кінчихах моїх нервів 2. у вусі – шкірка твоєї пісні прилипла і голубить 3. бачу […]...
35. “а з тебе вийшла би непогана черниця…” а з тебе вийшла би непогана черниця віри немає але є обличчя біле але є ім’я легке і коротке як […]...
36. ДОЩ Пні стікають липким сонцем, В’ялість міцно пахне чаєм Море відгонить лускою риб. Часом б’є просто з неба дощ Ритми негритянського […]...
37. “Пресвітлий-світлий день. Із дива кам’яніє…” Пресвітлий-світлий день. Із дива кам’яніє, судомлячи гілки, розчахнута верба, і срібний літачок у небі ледве мріє, і ковза синя тінь […]...
38. САМОТНІСТЬ Від мук земних себе не відокремлю, Допоки Світло не здолає тьму. Та мушу визнати: планету Землю Ненавиджу, буває, мов тюрму. […]...
39. “Просто з поля, сонце де палило…” Просто з поля, сонце де палило, ми з тобою увійшли у ліс. Нас зеленотіння обступило, а згори сонцепрозор навис… Між […]...
40. ЖЕРТВА НАСИЛЛЯ Той задавлений біль, затамований плач, той придушений крик у морщин борознах заховались на твому лиці, той приглушений жах, що зачах […]...