РОДОВІД
Мій родовід починається
Від стрункої ялиці
І мосяжного дзвона.
З-під кореня ялиці
Пробилося джерело
Вольового потоку.
Світилося люстром
Беркутові в висотах
І лошицею з гривою в вітрі.
Так я почалася:
Із соків землі,
З горла прадавнього дзвона.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- РОДОВІД ЗЕРНА На дні правічної могили знайшли історики зерно. Воно не вмерло, не зогнило, в землі поховане давно. Крізь тіло пращура оспале […]...
- “…і знову ти прийдеш…” …і знову ти прийдеш така тендітна як дівчинка-стеблинка вдихну терпкий цей аромат життя губами торкнусь троянди пелюсток едему сад затьохкає […]...
- “до чистоти твоєї припадаю…” Дружині Каті до чистоти твоєї припадаю вона як незрадливе джерело як джерело для косарів улітку до вірності твоєї притулюсь вона […]...
- “Прийшли вночі. “Твій, діду, син умер…” Ігореві Римаруку Ігореві Римаруку Прийшли вночі. “Твій, діду, син умер. Потрафив у скалу – лежить в потоці. Не міг тікати. […]...
- ЕЛЕГІЯ ПЕРЕД НОВИМ РОКОМ У лісі мертвому ялинки ростуть собі на чорнім тлі, немов не треба їм ні сонця, ні соків теплої землі… І […]...
- СІМ’Я ЗЕМЛІ Чи з сім’я цієї землі Закучерявіла азалея, Чи амарантовий рододендрон, Чи звелася смолиста ялиця, Чи вибухло джерело з твердого каменя, […]...
- НА МАЙДАНІ БУВ БОГ На Майдані був Бог. Дивився кожному в очі. І вони розкривались, як незабудки, цвіли… В них світилося небо. Повітря було […]...
- АННА-РАЇНА в палаті чи паляфіті – тризубне тавро на сволоці я постелила багровий килим коханню що відійшло чорним ходом тасую час […]...
- ТАЄМНИЦЯ БУТТЯ Десь там, у найвищих глибинах, Десь там, у найглибших висотах, Таємниця вродилося, як пелюстина, Як бджола в золотистих сотах. Уся […]...
- СИВІЛА Ще залишилися профілі гір З усієї твоєї краси Смертної. Писані кахлі в музеях, Рештки пишної ноші, Де-не-де обриси твоїх церков […]...
- “Осліпле листя відчувало яр…” Осліпле листя відчувало яр і палене збігало до потоку, брело стежками, навпрошки і покотом донизу, в воду – загасить пожар. […]...
- ТАРАСОВА ГОРА хіба хто з поетів світу криваву корогву душі на таку високу гору зносив наче до розгойданого дзвона притис руку до […]...
- 6. Він видвигнув мене Він видвигнув мене з ядра землі могутнім жестом, обтрусив з пороху райського дерева і поставив мене, де ніколи не ступала […]...
- ЇЇ ОЧІ Як дужа темінь дощової ночі, Вони журливі з люстром віч-на-віч; Без мене їм ясфітися не міч,- До всіх бажань байдужі […]...
- “Я спитав у води…” Я спитав у води: – Звідкіля ти прийшла? І сказала вода: – З глибини джерела. Я спитав у води: – […]...
- НУРТУЄ ПІДЗЕМНЕ Нуртує підземне джерело (а докопатися важко) уста горять спрагою (а докопатися важко) безодня страшить пусткою (а докопатися важко) очі палають […]...
- “На дощах заіржавіло каштанове листя…” На дощах заіржавіло каштанове листя, Теплі помахи крил відлітаючих зграй Понад нами. Востаннє напружені лиця, Калиною, терново думки напилися І […]...
- Канна світанна канна світанна китайка у вітрі фенікс у танці водограй крови в зелених лезах земельна рана серце навстіж...
- “Повітря нічне до рання…” Повітря нічне до рання З неба текло й ряхтіло. Радощами кохання Світилося твоє тіло. Місяць, як повноголосся Твоєї душі золотої, […]...
- ДЖЕРЕЛА Місце по дорозі з Дубна до Берестечка, де пив воду Т. Шевченко і де поетові зведений гранітний постамент. Тече вода, […]...
- ДУМА ПЕРЕСТОРОГА вельми на потомні часи потрібна (Уривок) XIII А що завидні вам розкоші дукачів, Людських, мовляв, п’явок, ненаситних драконів (Як чуєте […]...
- МЕТЕЛИК Я засвітив огонь. Всю нічку Вікно відчинене було. Метелик залетів на свічку І обпалив своє крило. Вночі світилося віконце, Він […]...
- ХІД СПЕЛЕОЛОГОМ викидами випадків наближається ключник: яскрава мить – шлях лабіринтами встелений – це рай – удари свай – їхньої етимології в […]...
- ВЕЧІРНЯ МІСТЕРІЯ Обсіли мороки-химери, Снується сутінь спроквола… Тужавіє драглиста мла. Принишкли камери-печери. І раптом – вічність ожила! Здригнулися небесні сфери, Й зоря […]...
- ДОРОГА ДНІПРА Пульсує, пружно б’є з долоні предка тоненьке непомітне джерело. Це мій Дніпро. Текти йому далеко. Дніпра вже ціле море натекло. […]...
- ГЛИБИНА І Пашіє жовте поле, мов черінь, пливе в зеніті сонце неквапливе. Ми в яр звернули, на гарячу рінь, ми сохнемо: […]...
- “Я ЗНОВУ ЧІТКО ПІЗНАЮ…” Я знову чітко пізнаю окресленість осінніх візій в наскрізь провітренім гаю, в його просвітленості сизій, де облетів останній лист – […]...
- ВІЧНЕ Усе минає. І моя хода обірветься, перейде у минуле… А що ж лишиться? На моїх слідах посходить осока та лобода […]...
- ХВИЛИНА День вийшов білою чайкою, Сонце впало, застрягши На шпилі базальтовім. Серце лопоче, як голуб на вітрі. Роззуєш будні, зашарієшся хусткою, […]...
- ВИЄ БУРЯ КОЛО ХАТИ Виє буря коло хати, Стріху рве буйну; Гей, післала стара мати Сина на війну. І хрестом благословила На криваву путь, […]...
- ВИКЛИКАННЯ Місяць віддихає в річці, Умивається прозорою водою. А я лежу. Небо нахиляється до мене, відчуваю на собі його блакитне тіло. […]...
- СРІБНА ГРАНЬ Відімріє, спливе, відлетить, відісниться, Пізнім соцнем хлюпне на осінню траву… І самотня на плесі холодному птиця Прокричить – потривожить стихію […]...
- ЕРОТИКА Немов весінній вітер надлетів і радісну в серця приніс відлигу! Благословенне будь, тепло двох тіл, що топиш самоти бездонну кригу. […]...
- Мандрівки мандрівки зав’язують вузли на шнурках стежок аж намисто досвіду загойдається на шиї прилипне до горла й задушить спомином зелених трав...
- 08. ІДИЛІЯ На побережжі ріки отара овець білосніжних, вітер торсає хмарами, білою гривою неба, поки сивої мряки туманів, мов жито, не вижне; […]...
- “Коли осінь зірваний листок…” Коли осінь зірваний листок Закружля на золотім крилі, – Пам’ять, висвіти якийсь куток На моїй знедоленій землі. Може, під вербою […]...
- “Ой полиньте, мої думи, на зелені гори…” Ой полиньте, мої думи, на зелені гори! Задзвоніть, тремтючі струни, зашуміть, як море! Розлетіться по Бескиді на шовкові квіти, Покотіться […]...
- ПІЗНЯ ОСІНЬ Похолодніло… Інеєм запахло. Загусло диво в крапельках живиці. Сумним докором вітер в горах ахнув – І зашептались сосни та ялиці. […]...
- ІМПЕРІЯ З домовини встає упириця, Вовча паща на людськім єстві, Гострі зуби і кігті, мов криця, Очі – темні дірки в […]...
- ЗАКЛИНАННЯ З нетрів душі Заклинаю тебе Обізвися первісною З насіння гонтових бань Блискавиць топорів Горла флояр Волоським горіхом Наче б зелене […]...