Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



СРІБНА ГРАНЬ



Відімріє, спливе, відлетить, відісниться,
Пізнім соцнем хлюпне на осінню траву…
І самотня на плесі холодному птиця
Прокричить – потривожить стихію живу.
Сива паморозь з ночі, як цукор на скибці,
На землі засрібліє, зашерхне і… вмить
Щезне, злизана теплим промінням…
Як скрипці –
Так природі цей дотик (мов зойк) защемить.

І останні золочені крильця на вітрі
Дрібно відшелестять і впадуть на ріллі.
…Несподівано чашкою стукнеш об лід –
Затягнуло до раненьку воду у відрах.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

СРІБНА ГРАНЬ - БАБІЙ СТЕПАН