довговолосий дощ стукає в шибу: пусти на балькон підлити вазони! пустити пустуна то він не витре своїх черевиків і почалапає […]

мудреці королі президенти… навіть стилісти й анахорети! (що розливають потоки сліз над червоною підв’язкою Марії Єгипетської) аркадами брів насмішками вихилясами […]

по скалках місяця де материне дерево пригорни мене воно фіялкові зорі зелені думки свічка скапує темним медом тіні із світла […]

Сумне Кастальське джерело, А ти дивишся зелено, Бо пройшов кучерявий бог З вогнеструнними пальцями. Спокійно тліють оливки В срібному листі. […]

Місяць – кульбаба, Іскри розсіяв. Сіли на віти, У глиб гортензій. Щебет занурив Вінець долини. Стопа невзута (Скоячина ніжка) Вийшла […]

Тобі кидали сьогодні гостинці в море, Єманжо, богине ясна, Прядиво негритянських уяв. Як били піни з індиго В розхристані скелі […]

за цими дюнами над дзеркалом солончаків парки долю з клоччя на дереві ще тільки б виткали це рядно і будь […]

З країни усмішки, мій брате! Пригадуєш, як ми утрьох ішли Весну вітати? Стукав дятел І повня золотила нам сліди. Твої […]

на весільній постелі чарую прадавнім знанням старшим ніж печерні малюнки шкіра вже – шовкопряжа очі – свічада очей наші губи […]

Заграла тобі трембіта. Коцю, не танцювальна, Бо склали тобі вже руки навхрест, кощаві, Воскове твоє обличчя, довгасте й іконне, Вже […]

Вже стільки літ, як люд мій безупину Підносить хрест раменами Симона, І давить древо, і пече корона Моїх братів, розп’ятий […]

Я бачила тебе в іскрах мороку: вітер ніс по обдертому полі сірі нитки волосся, і капала кров з порепаних п’ят […]

Вина вкриває скроні Білизною і вічі Прибоєм заливає. А місяць, як годинник Без цифр, б’є вічність. Я чую… чи то […]

Ти не дивися на мене очима, повними рос; Твої пальці торкають моєї душі, як арфи, Ти колишеш її глибокими хвилями […]

Ніколи не ждав я на тебе під вечір Так радісно, люба. Повір: так зоріють Напровесні скиби на сонце, що гріє. […]