Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






3. Моя садиба

Моя садиба
не може бути
шатром з верблюжої шкіри,

і мої дні
не можуть збігти
під клекіт котлів над вогнищем
і жарти пастуші.

Жоден воїн
не зміряє захланним поглядом
дівочого стану,

і ноги в сандалях
не будуть приманювати
дзвониками браслетів.

Мій дім є храмом Князя,
я – леготом його двору,
тінню його аркад.

Покриває скромний серпанок
гебан волосся,
доки не зацвіте
суха галузка
мого опікуна.

Розділю години
між журкотом веретена
і службою у святилищі

Моя молитва
зведеться мов пахощі
ладану і сандалу.

Так ждатиму, доки не заокруглиться
велике пророцтво.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,33 out of 5)

3. Моя садиба - ВІРА ВОВК