“Учора ще я в цьому колі жив…”
Учора ще я в цьому колі жив,
Я думав: що ж, міщани, ну, міщани,
Із пледами, торшерами, борщами,
Вареннями з малин, суниць, ожин,
З лимонів, клюкв, смородин, абрикосів,
Із райських яблук, аличі, брусниць,
З вишень японських, горобин московських,
Із київських із повітря, з неба, з моря –
Не хочете? Тоді скуштуйте, з горя,
Варення з горя і варення вір!
Тут все! Тут все! Тут тільки птиць нема.
Тут їх жують з капустою і хріном,
Святинь нема. І їх, як птиць, жують
Із простирадлами і тютюновим димом.
Тут жовч – не жовч. Тут жовч – і та мажорна
На звуках ніжності з мережі у мережу.
Убрання в мову, як в одежу,
Тут не ганьба, не жах, а норма!!!
Втечу! Втечу хоча б у слові!
Втечу без слави і вінця,
Крізь ваші душі гарбузові
В відгодовані серця.
Крізь вашу рабську кров безкровну,
І ваші ситі скити – геть!
Ці ваші скити ситі вщерть,
Блюзнірством повні поголовно.
Я задихаюсь! Біль – до млості!
Я всі прокляття розпрокляв,
І, фіолетовий від злості,
Ножами серце обіклав.
1964
(3 votes, average: 1,67 out of 5)